Ато́н (давньоєгипетською i-t:n) — в давньоєгипетській міфології бог Сонця. Початково, за часів Стародавнього царства, був одним з багатьох єгипетських богів, уособленням Ра, богом сонячного диску. Поступово роль в пантеоні зростала, а кількість його храмів і жерців збільшувалась. Вже за часів правління Хатшепсут Атон уособлювався як «Творець всілякої живої істоти, який створив і впорядкував Всесвіт»[1].

Фараон Ехнатон і його сім'я на поклонінні Атону
Атон
ієрогліфами
it
n
N5
Символ Атона

За часів правління Тутмоса IV та Аменхотепа III культ Атона посилився і, врешті-решт, фараон XVIII династії Ехнатон (бл. 1400 до н. е.) оголосив його єдиним верховним богом замість Амона (монотоїстський переворот).

Зображувався у вигляді сонячного диска, який протягував свої численні промені з долонями на кінцях людям. Одне з найвідоміших зображень Атона є на спинці золотого трону фараона Тутанхамона.

На честь Атона фараон змінив своє тронне ім'я з Аменхотепа IV на Ехнатон, і збудував для нього нову столицю — Ахетатон.

Назви в честьРедагувати

На честь бога Атона астероїду 1976 AA було присвоєно його ім'я — 2062 Атон. В подальшому на честь астероїда було названо групу майже тисячі навколоземних астероїдів. Зокрема один з них — 99942 Апофіс 13 квітня 2029 пролетить неподалік Землі, на висоті геостаціонарної орбіти та названий на честь давньоєгипетського злого бога-руйнівника, пожирача Сонця Апепа (грец. Αριζόνα).

ПриміткиРедагувати

  1. Donald B. Redford, «The Sun-disc in Akhenaten's Program: Its Worship and Antecedents, I», JARCE 13 (1976), s. 50; цитування по докторській дисертації Jamesa Rogera Blacka, «The Instruction of Amenemope: A Critical Edition and Commentary»[недоступне посилання з червня 2019], roz. 1, «Historical Context: Egypt and the Ancient Near East», s. 89 (PDF)[недоступне посилання з червня 2019]

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати