Атаянц Сергій Аванесович

радянський та російський інженер-конструктор

Сергій Аванесович Атаянц (19282012) — радянський та російський інженер-конструктор, організатор авіаційної промисловості, заступник генерального конструктора ТАНТК імені Г. М. Берієва (1973—2012). Лауреат Премії Уряду Російської Федерації у галузі науки і техніки (1996).

Атаянц Сергій Аванесович
Народився 15 червня 1928(1928-06-15)
Махачкала, РСФРР, СРСР
Помер 28 вересня 2012(2012-09-28) (84 роки)
Таганрог, Ростовська область, Росія
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Премія Уряду Російської Федерації у галузі науки та техніки

Біографія

ред.

Народився 15 червня 1928 року в Махачкалі. Батьки С. Атаянця походять із села Дашбаши (Караглух) Гадрутського району НКАО. Засновник роду Атаянців на рубежі 18-19 століть збудував у селі церкву Богоматері[1][2].

Дядько архітектора Максима Атаянця.

До 1946 року працював і навчався у Махачкалінській середній школі. З 1946 по 1952 роки навчався на літакобудівному факультеті Харківського авіаційного інституту, здобувши спеціальність інженера-механіка з літакобудування.

з 1952 року направлений до Таганрогу на ОКБ-49. З 1952 по 1954 роки — інженер-конструктор бригади обладнання літаків, з 1954 по 1962 роки — начальник конструкторської бригади, керував створенням висотного обладнання для літака Бе-10. З 1962 по 1972 — начальник конструкторського відділу і заступник начальника Конструкторського бюро (КБ-3 — конструкторське бюро бортового радіоелектронного обладнання), з 1972 по 1973 був провідним конструктором по літаку[3].

З 1973 по 2012 роки — заступник генерального конструктора ТАНТК імені Г. М. Берієва, С. А. Атаянц брав безпосередньо участь у розробці двох найскладніших авіаційних комплексів: літака-ретранслятора Ту-142МР та літака радіолокаційного дозору та наведення А-50, будучи заступником головного конструктора з цих тем та вирішуючи ключові питання при їх проектуванні, будівництві та проведенні випробувань[4]. До 2012 року під керівництвом С. А. Атаянця велися роботи з розробки новітнього авіаційного комплексу А-100 на зміну літакам А-50, а також літака постановки перешкод А-90[3].

Помер 28 вересня 2012 року в місті Таганрог, Ростовській області.

Нагороди

ред.

Премії

ред.
  • Премія Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки (11.01.1996 — «за розробку та створення нової техніки»)

Пам'ять

ред.
  • У зв'язку зі стратегічним значенням літаків радіолокаційного дозору та наведення (РЛДН) А-50 і А-50У, а також збереження пам'яті про головного конструктора, який зробив величезний внесок у їх розробку та створення, рішенням Військової ради ВПС Росії літаку А-50У бортовий номер 37 в 2014 році присвоєно ім'я — «Сергій Атаянц».

Примітки

ред.
  1. Քարագլուխ գյուղում շարունակվում են Մաքսիմ Աթայանցի նախաձեռնությունները. Artsakh Public TV. 22 червня 2015. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  2. Նախագահ Բակո Սահակյանն այցելել է Հադրութի շրջանի Քարագլուխ. Artsakh Public TV. 12 жовтня 2016. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 19 січня 2021.
  3. а б Атаянц Сергей Аванесович. Таганрогский авиационный научно-технический комплекс имени Г. М. Бериева. Процитовано 6 березня 2020.
  4. Самолет А-50У «Сергей Атаянц» встал на крыло. Таганрогский авиационный научно-технический комплекс имени Г. М. Бериева. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 6 березня 2020.

Література

ред.
  • Армяне — военные учёные, конструкторы, производственники и испытатели XX века / А. Е. Саркисян. — Ереван: Амарас, Т. 3. — 2005 г. — 443 с. — 251—261 с. — ISBN 99930-1-069-3

Посилання

ред.