Відкрити головне меню

Атаманюк Роман Олександрович

Рома́н Олекса́ндрович Атаманю́к  (позивний в 93-й ОМБр «Берест»; 01990-02-1515 лютого 1990, м. Суми — 02015-05-2828 травня 2015, с. Опитне Ясинуватського району Донецької області) — солдат Збройних сил України. Загинув, боронячи Україну в російсько-українській війні 2014 року.

Атаманюк Роман Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Roman atamanyk portret.jpg
Загальна інформація
Народження 15 лютого 1990(1990-02-15)
Суми
Смерть 28 травня 2015(2015-05-28) (25 років)
Опитне
поховання: Петропавлівське кладовище
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

ЖиттєписРедагувати

НавчанняРедагувати

Навчався в математичному класі Олександрівської гімназії в місті Суми, яку закінчив у 2007 році. Вступив до Сумського державного університету на факультет економіки та менеджменту, кафедра фінансів. У 2012 році захистив дипломну роботу на ступінь «магістр» англійською мовою. Був студентським активістом: організовував та брав участь в наукових, спортивних та громадських заходах.

Будучи російськомовним, повністю перейшов на українську, навчаючись на першому курсі.

РоботаРедагувати

Після завершення навчання в університеті, переїхав до Києва, де працював за своєю спеціальністю — фінансовим аналітиком у службі фінансового планування та контролінгу фінансового департаменту у корпорації «Артеріум».

ХобіРедагувати

Роман захоплювався грою в регбі. Був одним із засновників регбійного спорту в Сумах і його головним популяризатором. Професійно грав у складі київської команди РК «Ведмеді», коли проживав та працював у Києві.

Також займався бальними танцями.

Громадська діяльністьРедагувати

 
Роман Атаманюк у ролі бунчужного дитячого наметового табору «Коловрат-2012»
 
Роман Атаманюк у ролі чотового команди «жовтих». Теренова гра «Гурби-Антонівці 2013»

Активіст українського націоналістичного руху, член Студентського братства Сумщини та почесний член (посмертно)[1]Молодіжного націоналістичного конгресу. Був вихованцем патріотичного наметового табору «Січ», потім — одним із головних організаторів та відповідальних за проведення на Сумщині дитячого наметово-патріотичного табору Молодіжного націоналістичного конгресу «Коловрат», на якому в 2012 і 2014 роках виконував роль «бунчужного».

Окрім цього, був співорганізатором теренової гри для молоді «Ревин Яр». Брав участь у тереновій грі «Гурби-Антонівці».

Участь у Революції ГідностіРедагувати

Учасник Революції Гідності. Був затриманий при зачистці 10 грудня силами міліції барикади на Грушевського, проте невдовзі був звільнений[2].

Входив до складу 14-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні Люди».

Участь в АТОРедагувати

 
Роман Атаманюк, доброволець батальйону «Айдар» в місті Щастя Луганської області

Наприкінці серпня 2014 року Роман став добровольцем батальйону «Айдар». За його словами, близько двох місяців перебував у м. Щастя, чекаючи на бойові дії.

Прийнявши рішення змінити батальйон, опинився в «Донбасі» і пройшов навчання під Дніпропетровськом. Саме там він познайомився зі своїми майбутніми бойовими побратимами, з якими разом перейшов у 93-ю бригаду ЗСУ, служив в 6-й роті на посаді стрільця. Після бою під Донецьким аеропортом, його роту передислокували у с. Водяне.

ЗагибельРедагувати

28 травня 2015 року поблизу Донецького аеропорту, у селищі Опитне, почався мінний обстріл. І хоч Роман не повинен був перебувати на позиції, він пішов замість хлопця, який не міг їхати на вогневі. В окоп потрапила міна, від якої Роман загинув. Його напарник залишився живим, оскільки Роман прийняв удар на себе.

ПрощанняРедагувати

1 червня 2015 року відбулося прощання з Роман Атаманюком у Воскресенській церкві УПЦ КП, після чого траурна процесія рушила центральними вулицями міста до кладовища. Кілька сотень людей зібралось, аби провести його в останню путь. Похований на Алеї Слави у Сумах, Центральне Кладовище.[3]

Залишилися батьки.

НагородиРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'ятіРедагувати

  • У 2015 році дитячий патріотичний наметовий табір «Коловрат», що проходить на Сумщині, названо іменем Романа Атаманюка.[4]
  • 18 липня 2015 року у місті Суми відбувся  турнір із пляжного регбі пам'яті Романа Атаманюка.
  • 13 серпня 2015 року рішенням Сумської міської ради № 4672-МР Атаманюку Роману Олександровичу посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».
  • Розпорядженням міського голови м. Суми від 19.02.2016 № 43-Р «Про перейменування топонімів м. Суми» вулицю 40 років Жовтня перейменовано на вулицю Романа Атаманюка[5].
  • У травні 2016 року щорічна спортивно-патріотична теренова гра «Гурби-Антонівці» присвячена пам'яті Романа Атаманюка.
  • 2 вересня 2019 на території Сумського державного університету встановили пам'ятник студентам та випускникам, що загинули захищаючи незалежність України. Прообразом для скульптури став Роман Атаманюк.[6]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати