Астутільйо Мальджольйо
Астутильйо Мальджольйо (італ. Astutillo Malgioglio, нар. 3 травня 1958, П'яченца) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 3 травня 1958 (66 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| П'яченца, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 180 см[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 75 кг[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Італія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | воротар | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ?-1974 1974—1975 1975—1976 |
«Сан-Лаццаро» «Кремонезе» «Болонья»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Виступав, зокрема, за «Рому», «Лаціо» та «Інтернаціонале», а також молодіжну збірну Італії.
Клубна кар'єра ред.
Народився 3 травня 1958 року в місті П'яченца. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Сан-Лаццаро»[2], «Кремонезе» та «Болонья».
1976 року футболіст був переведений у перший склад «Болоньї» і 22 травня 1977 року дебютував у Серії А в матчі проти «Роми»[3]. Проте Мальджольйо був лише дублером Франко Манчіні, через що цей матч так і залишився єдиним і незабаром гравець перейшов в клуб Серії Б «Брешія». Відіграв за клуб з Брешії наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. У сезоні 1979/80 Мальджольйо допоміг команді зайняти 3 місце та вийти в Серію А[4], завдяки чому сезон 1980/81 став єдиним сезоном Мальджольйо як основного воротаря клубу Серії А, оскільки клуб не уникнув вильоту, а в наступному сезоні 1981/82 Астутільйо втратив місце у воротах через розбіжності з тренером Маріно Перані[5][6].
Через це футболіст покинув клуб і протягом сезону 1982/83 років захищав кольори «Пістоєзе» у Серії Б[7]. 1983 року уклав контракт з «Ромою», у складі якої став дублером Франко Танкреді[8][5], через що на поле майже не виходив. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії.
У 1985 році Мальджольйо погоджується відправитись в Серію Б, щоб отримати ігрову практику, і перейшов до складу головних ворогів «вовків» — «Лаціо», де його хотів бачити новий тренер Луїджі Саймоні[9], знайомий з можливостями воротаря по спільній роботі у «Брешії». Проте у складі «орлів» Мальджольйо зіткнувся з невдоволенням фанатів клубу, через виступи у «Ромі»[5][6][9], тому змушений був наступного року покинути клуб[5].
Влітку 1986 року Джованні Трапаттоні запросив Мальджольйо на роль дублера Вальтера Дзенги в «Інтернаціонале»[10][5]. У складі «неррадзуррі» воротар провів п'ять сезонів[11], вигравши чемпіонат Італії в сезоні 1988/89 та Суперкубок Італії, зігравши за цей час 12 матчів у Серії А.
У 1991 році Мальджольйо покинув «Інтер»[12] і перейшов в «Аталанту» як дублер Фабріціо Феррона[8]. Астутільйо перебував в команді з Бергамо лише на один сезон, але так і не зіграв за клуб в чемпіонаті, після чого завершив професійну ігрову кар'єру в 1992 році, у 34 роки[8].
Виступи за збірну ред.
Протягом 1979—1980 років залучався до складу молодіжної збірної Італії і він взяв участь у молодіжному чемпіонаті Європи 1980 року замінивши Джузеппе Дзінетті, який був відсторонений через корупційний скандал[13]. А втім, Мальджольйо був дублером Джованні Галлі і на поле не виходив.
Титули і досягнення ред.
Чемпіон Італії (1):
Володар Суперкубка Італії з футболу (1):
Володар Кубка Італії (1):
- Володар Кубка УЄФА (2):
Особисте життя ред.
Одружений, дружина Рафаелла. Має дочку Єлену[8].
Примітки ред.
- ↑ а б Panini, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 4 (1987-1988). с. 37.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ P.Gentilotti, G.Rubini, Dal Farnese a Barriera Genova, ed.Libertà, vol.3, pag.163
- ↑ Rocca scatenato e la Roma vince, L'Unità, 23 maggio 1977, pag.8
- ↑ Tra i cadetti molti giovani bravi (ma nessun campione), L'Unità, 11 giugno 1980, pag.15
- ↑ а б в г д Storia di Astutillo Malgioglio, il portiere che difendeva gli ultimi [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.] Uildmve.it
- ↑ а б Se il mostro si chiama Malgioglio [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.], La Repubblica, 16 marzo 1986, pag.29
- ↑ Malgioglio, un triste ritorno «Che pena il mio Rigamonti» [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] Bresciaoggi.it
- ↑ а б в г Astutillo Malgioglio, riserva sul campo e campione nella vita Tuttoatalanta.com
- ↑ а б «Sputai contro un calcio folle», L'Unità, 3 marzo 1990, pag.27
- ↑ Astutillo Malgioglio - Intervista [Архівовано 16 грудня 2017 у Wayback Machine.] Asromaultras.org
- ↑ Malgioglio n.2: "Io, controfigura del portierone", L'Unità, 27 novembre 1987, pag.26
- ↑ Pellegrini, Troglio & C., banda dei senza pallone, L'Unità, 24 luglio 1991, pag.29
- ↑ Malgioglio sostituisce l'accusato Zinetti, L'Unità, 25 marzo 1980, pag.15
Посилання ред.
- Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.] (італ.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |