Архангело-Михайлівська церква (Бабаї)
Архангело-Михайлівська церква — колишній храм, що існував у XVII—XX століттях в селищі Бабаї Харківського району на Харківщині. В ньому неодноразово бував відомий український філософ та педагог Григорій Сковорода, який товаришував з настоятелем храму Яковом Правицьким.
| Михайлівська церква Церква в ім'я архістратига Михаїла, предводителя Небесного воїнства | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 49°53′44″ пн. ш. 36°11′33″ сх. д. / 49.89556° пн. ш. 36.19250° сх. д. | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Місто | сел. Бабаї на Харківщині | |||
| Тип будівлі | церква | |||
| Стиль | дерев'яна архітектура мурована архітектура | |||
| Автор проєкту | Петром Ярославським | |||
| Будівельник | Петром Ярославським Йоган Віганд | |||
| Перша згадка | 1650-ті роки | |||
| Побудовано | 1782 | |||
Основні дати:
| ||||
| Настоятель | Яків Правицький | |||
| Стан | зруйновано | |||
Історія
ред.Перший, дерев'яний храм в ім'я Архангела Михаїла в Бабаях було зведено близько 1650 року. Його було освячено на честь архістратига Михаїла, предводителя Небесного воїнства. Завдяки назві церкви село у XVIII столітті деякий час називалося Архангельським, але ця назва не прижилася.
У 1782 році харківським губернським архітектором Петром Ярославським на її місці за кошти багатого бабаївського поміщика Петра Щербиніна було зведено нову муровану церкву. Це була перша кам'яна церква в Харківському повіті. На написі про побудову церкви значиться: «Церква Архістратига Михайла, при Державній Благовірній Государині Катерині II та Цесаревичу Павлу Петровичу з благословення Єпископа Б'лгородського та Обоянського Аггея, старанням Харківського Намісника, Губернського прокурора Андрєєва сина Щербиніна, дітей провадилася під наглядом Губернського Архітектора Петра Антонова, сина Ярославського»[1][2].
Крім того, як архітектор, імовірно, брав участь у побудові храму у Бабаях Йоган Віганд[3][4][5].
У 1930-ті роки пам'ятку архітектури розібрали на цеглини і побудували з них школу. Зараз на місці церкви — будинок культури з парком. На цьому місці в радянський час було зведено селищний Будинок Культури, де, серед іншого, існує Бабаївський краєзнавчий музей. А навколо розбито парк. Будинок, в якому зараз знаходиться церква, був побудований далеко від справжнього храму і служив зовсім для інших цілей — спочатку це був пологовий будинок, потім дитсадок, а вже після його було визначено під храм[6][7][1][2].
Опис
ред.Навпроти церкви спочатку було зведено будинок настоятеля церкви — панотця Якова Правицького, учня та товариша відомого українського філософа та педагога Григорія Сковороди. Пізніше, у нащадків цю земельну ділянку придбали Щербиніни і звели тут свій маєток. За їх кошти було зведено в 1782 році муровану церкву. Проєкт розробив та втілив у життя харківський губернський архітектор Петро Ярославський. Він буд учнем московського зодчого Василя Баженова. Бабаївська церква майже точна копія лютеранської церкви Святої Анни[ru] на вулиці Фурштадтській у Санкт-Петербурзі, яку в 1789 році побудував петербурзький архітектор Юрій Фельтен. Колонада портика Архангело-Михайлівської церкви в Бабаях напівкругла в стилі іонічного ордера. Ліхтар із парними колонками покритий тупим карнизом, а вікна замінені арками для дзвону. Парні пілястри та круглі вікна між ними бокового фасаду. Церковна огорожа прикрашена кутовими баштами[1][2].
Дослідник дворянських садиб Георгій Лукомський на початку ХХ століття залишив опис Архангело-Михайлівської церкви в Бабаях:
«У церкві — чарівний, пофарбований у зелений з білим тони, іконостас… Чудові стулки царських врат з гірляндами й гілками виноградної лози… Взагалі, усе до найдрібніших деталей виконано в стилі Людовика XVI…»[6].
Поховання
ред.На церковному кладовищі було поховано представників роду бабаївських Щербиніних — Михайла (пом.. 1841) та його дружину Єлизавету (пом.. 1860). Поряд з церквою було встановлено пам'ятник Єлизаветі Павлівні та Михайлові Андрійовичу у вигляді хреста та двох ваз[1][2].
Примітки
ред.- ↑ а б в г Свято-Архангело-Михайловский храм пгт.Бабаи. Шукач (укр.). 5 травня 2012. Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ а б в г Селище Бабаї: Від святого до нечистого. Історія назви. Слобідський край (укр.). 29 липня 2014. Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ Каткова, Тетяна (15 серпня 2008). 2008 р. Занедбана спадщина Сковороди. Прадідівська слава (укр.). Процитовано 4 грудня 2022.
- ↑ Яковенко Г. Г. Соціально-економічне становище гувернерів у дворянських родинах Харківської губернії наприкінці XVIII — першій половині XIX ст.[недоступне посилання] // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. — 2012. — Вип. 10. — С. 26
- ↑ Щербачев Ю. Н. Приятели Пушкина Михаил Андреевич Щербинин и Петр Павлович Каверин. — Москва, 1912. С. 11
- ↑ а б Чистилін, Володимир (3 грудня 2020). Подорож до Сковороди. Історична правда (укр.). Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ Історична спадщина. Коли відновлять садибу Сковороди на Харківщині?. Радіо Свобода (укр.). 7 серпня 2021. Процитовано 4 грудня 2022.