Аполлонов Олексій Іванович
Олексíй Івáнович Аполлóнов (нар. 6 квітня 1962, Київ) — український живописець, графік. Живе та працює в Києві. Син художника Івана Аполлонова.
| Аполлонов Олексій Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
6 квітня 1962 (62 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Зарецький Віктор Іванович і Шаталін Віктор Васильович | |||
| Член | Спілка художників України | |||
| Батько | Аполлонов Іван Григорович | |||
| У шлюбі з | Придувалова Олена Георгіївна | |||
| Сайт | apollonov.com | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився в 1962 році в Києві в мистецькій родині. Вчився в художній студії видатного майстра українського модерну Віктора Зарецького. Закінчив Українську академію мистецтва у 1986 р., Київ (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) за спеціальністю монументальний живопис в класі Віктора Шаталіна. Член Національної спілки художників України з 1992 р.
Дружина — художниця Олена Придувалова.
Творчість ред.
Його творчість відрізняється багатою палітрою жанрів — примітивізм, абстрактний, нефігуративний живопис, портрети й натюрморти, сюжетні композиції, пейзажі. Експериментував з кольором під впливом фовістів[1]. Чільне місце у творчості художника посідають біблійні мотиви[2].
Один з членів-фундаторів творчого об'єднання групи «Синій Жовтень».
У своєму ставленні до мистецтва художник підкреслює важливість подиву, зацікавленості митця в світі навколо нього в усьому його різнобарв'ї, захопленості своєю роботою:
Головне — захопленість. Художник має бути враженим і захопленим. Усі ми — імпресіоністи, по суті. Всі ми вражені — життєвими обставинами, мистецтвом своїх колег, навіть інтернетом чи телебаченням — це все джерело натхнення. Інша справа — що ти обереш і як подаси. Ти під час роботи маєш бути постійно здивованим. Тут таємниці немає. Якщо цікаво тобі — тоді цікаво й усім.[3] 
Художник — це все одно ремесло. А всяке ремесло — це робота. Із Середньовіччя тут нічого не змінилося. Усе має право бути, все цікаво, все гідне уваги, і ніяких проблем я з цим не бачу. Але поки є стіни, то картини на них мають бути. Поки є стіна — є й художник.[4]
Живописні цикли ред.
Серії «Євангелісти», «Абстрактний цикл» (1991–93), «Портрети» (1994–95), «Майстерня художника» (1995–96), «Інфанти» (1996–97), «Самотність», «Човни», «Міський пейзаж», «Купель» (усі — 1997–98), «Біблійні сюжети», «Повернення сина», «Ванна кімната» (усі — 1998–99), «Кримські канікули» (2002, Галерея РА, Київ)[5], «Біополе» (2016)[6].
Цикл «Інфанти» — це не тільки омаж славетному полотну Веласкеса, яке надихало багатьох живописців XX століття, як то Мілле, Пікассо, Сальвадор Далі, Франц фон Мач тощо, але, за словами мистецтвознавця Дани Пінчевської, цей цикл є «розмовою про аристократію в країні, де немає ніякої аристократії. Це бесіда про шедевр з колекції одного з найкращих музеїв Києва, — міста, де народився і виріс художник. Зрештою його „Інфанта“ — це міркування про те, як бути з довершеністю художньої форми в контексті художнього дискурсу, який мало переймається питаннями довершеності форми»[7], .
Графіка ред.
Серії «Художник і модель» (1991–93)[8], «Створення людини», «Полювання», «Художник та муза» (усі — 1998–99).
Роботи в музеях та галереях ред.
Твори зберігаються в Київському музеї російського мистецтва (Київ, Україна), Запорізькому художньому музеї (Запоріжжя, Україна), Карась Галереї (Київ, Україна), Галереї «Триптих» (Київ, Україна), Галереї «RA» (Київ, Україна)
Цікаві факти ред.
У 2007 році підписав звернення до Президента України «Захистимо Андріївський узвіз».[9]
Примітки ред.
- ↑ Праздник цвета в «КалитаАртКлубе». Art Ukraine. 27.07.2011. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 23 лютого 2017.
- ↑ Енциклопедія сучасної України.
- ↑ Дмитро Десятерик (23 грудня 2016). «Помилятися – це привілей митця». Олексій Аполлонов — про важливість подиву. День.
- ↑ Там само.
- ↑ Кримські канікули!. Персональний сайт. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Слава труду!. in Kyiv. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Дана Пінчевська. О живописи Алексея Аполлонова. In Art. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Сидор-Гібелинда О. Художник и модель. Gloss.ua. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Захистимо Андріївський узвіз. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
Посилання ред.
- «Помилятися — це привілей митця». Олексій Аполлонов — про важливість подиву [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] (інтерв'ю газеті «День», Дмитро Десятерик)
- Енциклопедія сучасної України
- КОНСХУ [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.]
- О живописи Алексея Аполлонова [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] Дана Пінчевська (рос. мовою).