Мова ануфо користується латинським письмом. В Того абетка має наступний вигляд[2].
A a |
B b |
C c |
D d |
E e |
Ɛ ɛ |
F f |
G g |
Gb gb |
H h
|
/a/ |
/b/ |
/t͡ʃ/ |
/d/ |
/e/ |
/ɛ/ |
/f/ |
/g/ |
/ɡ͡b/ |
/h/
|
I i |
J j |
K k |
Kp kp |
L l |
M m |
N n |
Ny ny |
Ŋ ŋ |
Ŋm ŋm
|
/i/ |
/d͡ʒ/ |
/k/ |
/k͡p/ |
/l/ |
/m/ |
/n/ |
/ɲ/ |
/ŋ/ |
/ŋm/
|
O o |
Ɔ ɔ |
P p |
R r |
S s |
T t |
U u |
V v |
W w |
Y y |
Z z
|
/o/ |
/ɔ/ |
/p/ |
/l/ |
/s/ |
/t/ |
/u/ |
/f/ |
/w/ |
/j/ |
/s/
|
|
- Довгі голосні передаються на письмі подвоєнням букв для голосних: aa [aː], ee [eː], ɛɛ [ɛː], ii [iː], oo [oː], ɔɔ [ɔː], uu [uː].
- Носові голосні передаються написанням букви n після букви для голосного: an [ã], ɛn [ɛ̃], in [ĩ], ɔn [ɔ̃], un [ũ]. Звуки [e] і [o] носовими бути не можуть.
- Тони передаються шляхом простановки над буквами для голосних діакритичних знаків: акут (´) — високий тон; гравіс (`) — низький.
- Огублення та помʼякшення приголосних передається шляхом поєднання певних букв для голосних.