Антуан Тассі
Антуан Тассі (фр. Antoine Tassy; нар. 26 березня 1924, Гаїті — пом. 3 березня 1991, Порт-о-Пренс, Гаїті) — гаїтянський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника.
 | ||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Антуан Тассі | |||||||||
| Народження | 26 березня 1924 | |||||||||
| Гаїті | ||||||||||
| Смерть | 3 березня 1991 (66 років) | |||||||||
| Порт-о-Пренс, Гаїті | ||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} / Гаїті
| |||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||
| ||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||
| Роки | Збірна | І (г) | ||||||||
| 1948—1957 |  Гаїті
|
15 (6) | ||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||
| 1961 1963 1963 1965—1976 1977 1980—1981 |
Гаїті «Расінг Клюб Гаїтьєн» Ямайка Гаїті «Віолетт» Гаїті
|
|||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||
Клубна кар'єра ред.
Виступав в аматорському гаїтянському клубі «Вікторі».
Кар'єра в збірній ред.
У національній збірній Гаїті виступав наприкінці 40-х та в 50-х роках XX століття, зіграв в офіційних турнірах 15 матчів та відзначився 6-а голами. Учасник кваліфікації чемпіонату світу 1954 року, Чемпіонату КККФ 1957[1] та Панамериканських ігор 1959[2].
- Голи за збірну
| Забиті м'ячі Антуана Тассі в національній збірній | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Дата | Місце | Суперник | Рахунок | Результат | Змагання | |
| 1. | 13 грудня 1948 | Сабіна Парк, Кінгстон (Ямайка) |  Ямайка |
1-2 | Товариський матч | |
| 2. | 14 листопада 1953 | Стад Сильвіо Катор, Порт-о-Пренс (Гаїті) | 4-1 | |||
| 3. | 12 березня 1956 |  Панама |
1-1 | 2-1 | ||
| 4. | 13 серпня 1957 | Ріфстадіон, Віллемстад (Кюрасао) |  Кюрасао |
0-2 | 1-3 | Кубок КККФ 1957 |
| 5. | 16 серпня 1957 |  Гондурас |
2-1 | 2-1 | ||
| 6. | 23 серпня 1957 |  Куба |
0-2 | 1-6 | ||
Кар'єра тренера ред.
На початку 1963 року на чолі з «Расінг Клюб Гаїтьєн» виграв Кубок чемпіонів КОНКАКАФ 1963 року[3]. Після цього успіху тренував національну збірну Ямайки[4], в якій пропрацював жо 1964 року.
Під час роботи в національній збірній Гаїті Антуана Тассі команда використовувалася як інструмент пропаганди Дювальїстів. Товариський матч на «Даунінг Стедіум» (Нью-Йорк) між збірної Гаїті та колумбійським «Мільйонаріос» (липень 1973), гаїтянські вигнанці затримали початок поєдинку на майже 2 години й 45 хвилин на знак протесту проти репресій на їх історичній батьківщині. Після цього Тассі відвів свою команду до роздягальні і сказав, що вони повертаються додому. Пізніше йому передзвонив президенту Федерації футболу Гаїті Клод Реймон, який сказав йому відновити матч, якщо це можливо. Потім приїхав Серж Чарльз, високопоставлений член гаїтянської делегації в Організації Об'єднаних Націй, і знову зателефонував Раймонду, і гаїтяни погодилися повернутися на поле. Прибула поліція й оточила поле[5].
У лютому 1974 року оглядач «Обсервер» Г'ю Макілвенні так описав Тассі: «невисокий, худорлявої статури чоловік», «48-річний негр, який керує спортом на Гаїті та тренує національну збірну». У статті йшлося про те, що Антуан проягом декількох років навчався футболу в Парижі і «двадцять років» як завершив виступи на лівому фланзі нападу «Расінгу», «однго з найпопулярніших серед восьми команд Порт-о-Пренсу, які формують найвищий футбольний дивізіон на Гаїті», під його кураторством[6].
Дивлячись вперед на матч першого раунду чемпіонату світу проти Італії того ж року, Тассі зазначив, що «ми знаємо, що італійці не гратимуть проти нас звичайну [для себе] гру... вони не будуть настільки обережними, як зазвичай. Вони вийдуть, щоб розгромити, розглядаючи нас як найслабших своїх опонентів. Ми постараємося ретельно захищатися й відповісти їм контр-атаками[6]».
Як й обіцяв Антуан, Гаїтянці в першому матчі чемпіонату світу 1974 року проти Італії намагалися зіграти «в свою гру», на 46-й хвилині швидку контр-атаку розігнав Філіп Ворб, який відзначився гольовою передачею на Емманюеля Санона, таким чином гаїтяни відкрили рахунок у матчі[7]. Проте італійці все ж перемогли в тому матчі, 3:1.
На Кубку незалежності Бразилії 1972 року працював разом з гондурасцем Карлосом Падільєю.
Також тренував гаїтянський клуб «Віолетт», в тому числі й на Кубку чемпіонів КОНКАКАФ 1977[8]. У 1976 році залишив збірну, проте під час кваліфікації чемпіонату світу 1982 року знову її очолив.
Помер 3 березня 1991 року в лікарні Канап-Верт у місті Порт-о-Пренс[9].
Досягнення ред.
Як гравця ред.
- збірна Гаїті
- Чемпіонат КККФ
Володар (1): 1957
Як тренера ред.
- «Расінг Клюб Гаїтьєн»
- Кубок чемпіонів КОНКАКАФ
- Володар (1): 1963
- збірна Гаїті
Примітки ред.
- ↑ CCCF Championship 1957 (Willemstad, Curaçao, Aug 11-25). www.rsssf.com. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
- ↑ Panamerican Games 1959 (Chicago). www.rsssf.com. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 11 червня 2018.
- ↑ Raymond Jean-Louis (23 березня 2015). 92 bougies pour le Vieux Lion. www.ashaps.com. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 16 липня 2018.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|4=(довідка) - ↑ "Coach Tassy Withdraws Resignation", the Daily Gleaner, 2 October 1963 p.12
- ↑ "Haitian protesters rush field", Daily News (New York, New York), 30 July 1973 p.18
- ↑ а б McIlvanney, Hugh (February 10, 1974). "Tassy, voodoo 'Doc' of Haiti". The Observer. p.22
- ↑ Haiti 1 Italie 0 Emmanuel Sanon Coupe du Monde 1974. Youtube.com. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
- ↑ Emmanuel Bellevue (8 mai 2007). 89 bougies pour le Violette Athlétic Club (фр.). lenouvelliste.com. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 23 juillet 2015.
- ↑ Éphémérides du 26 février au 4 mars. facebook.com. 26 février 2017. Процитовано 5 octobre 2018.
Посилання ред.
- Антуан Тассі на сайті ФІФА (англ.)
- Профіль тренера [Архівовано 23 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті soccerway.com
- Профіль тренера [Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті transfermarkt.com
- Профіль тренера [Архівовано 23 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті zerozero.pt
- Профіль тренера [Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net