Антон Едуард ван Аркель
Антон Едуард ван Аркель (нар. 19 листопада 1893 — пом. 14 березня 1976) — нідерландський хімік.
 | |
| Громадянство | Нідерланди[1] |
|---|---|
| Дата народження | 19 листопада 1893[2][3][…] |
| Місце народження | 's-Gravenzanded |
| Дата смерті | 14 березня 1976[2][3][…] (82 роки) |
| Місце смерті | Лейден |
| Рід діяльності | хімік, викладач університету |
| Сфера роботи | хімія |
| Працівник у | Лейденський університет[1] |
| Посада | rector magnificus of Leiden Universityd |
| Заклад освіти | Утрехтський університет[5] і Лейденський університет |
| Науковий керівник | Hugo Rudolph Kruytd[5] |
| Аспіранти / докторанти | Jan Joop Hermansd[5], Johannes Marinus Stevelsd[5], George Schuitd[5], Albert Jan Stavermand[5], Frits Böttcherd[5], Jan Heinrik van Santend[5] і Evert Willem Gorterd[5] |
| Член у | Нідерландська королівська академія наук |
 Антон Едуард ван Аркель у Вікісховищі | |
Ван Аркель запропонував назви «пніктоген» і «пніктид» для позначення хімічних елементів у групі 15 (група азоту або сімейство азоту) періодичної системи.[6]
Ван Аркель разом з Яном Хендріком де Буром розробили метод отримання дуже чистого вольфраму: дисоціацію парів хлориду вольфраму на розжареному сердечнику, відомий як процес Ван Аркеля–де Бура[7]. Цей метод пізніше використовувався ним самим та іншими для багатьох інших металів і неметалів. Таким чином Ван Аркель і де Бур запропонували перший метод виготовлення чистого титану.
У 1962 році Ван Аркел став членом Нідерландської королівської академії мистецтв і наук.[8]
Примітки ред.
- ↑ а б Leidse Hoogleraren
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Anton Eduard van Arkel — 2009.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и к Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Girolami, Gregory S. (2009). Origin of the Terms Pnictogen and Pnictide. Journal of Chemical Education. 86 (10): 1200. doi:10.1021/ed086p1200.
- ↑ Перші роботи по отриманню металу методом термічної дисоціації галоїдів були виконані на тетрахлориді цирконію. Значним вдосконаленням цього методу було відкриття, що тетрайодид цирконію дисоціює на метал і галоїд значно швидше, ніж інші галоїди. Антон Едуард ван Аркель і Ян Гендрік де Бур були авторами цього вдосконалення
- ↑ Anton Eduard van Arkel (1893 - 1976). Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 1 March 2017. Процитовано 14 травня 2022.