Антон Бучацький
О. Антон (Антін) Бучацький (1913, с. Свірж, Перемишлянський повіт, Королівство Галичини і Лодомерії, Австро-Угорщина — липень 1987, м. Ходорів, Львівська обл, СРСР) — священник УГКЦ, катехит, в'язень радянських таборів.
| о. Антон Іванович Бучацький | |
|---|---|
| парох, священник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1913 с. Свірж |
| Смерть |
1987 м. Ходорів |
| Громадянство | Австро-Угорщина, Польща, СРСР |
| Освіта | Львівська Богословська академія |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | Українська Греко-Католицька Церква |
| Рукоположення | 1938 |
Біографія ред.
Народився у 1913 році у селянській родині Івана та Марії Бучацьких, був наймолодшим з дванадцятьох дітей[1].
Закінчив початкову школу у с. Свірж. Продовжив навчання у Перемишлянській гімназії, після цього вступив до Львівської богословської академії. Навчання стало можливим завдяки допомозі старших братів, які на той час виїхали до Америки.
У 1938 році був висвячений на священника УГКЦ митрополитом Андреєм Шептицьким і розпочав служіння у с. Помонята поблизу Рогатина.
Як священник користувався повагою селян, приймав участь в роботі товариства «Просвіта», посадив у селі сад.
Після Львівського псевдособору 1946 року продовжив служіння у підпільній греко-католицькій церкві. Декілька років переховувався від чекістів, працював шофером, таємно проводив богослужіння у Помонятах, інколи рятуючись у дивовижний спосіб.
У 1949 році о. Антон Бучацький був арештований по доносу. Спочатку утримувався у м. Ходорів, потім — у тюрмі на Лонцького у Львові. Був засуджений на 25 років таборів. За свідченнями проявив себе людиною сильної волі, віри і молитви. Відбував покарання на шахтах Караганди, під час ув'язнення таємно відправляв Служби Божі.[2]
У 1956 році о. Антіна звільнили з ув'язнення. На свободі влаштувався різноробочим на сірчаному комбінаті в Новому Роздолі. Незважаючи на небезпеку, залишився священником у підпільній Церкві.
У часи переслідування УГКЦ о. Антон Бучацький провадив священницьке служіння не тільки у с. Помонята, але й у Ходорові, с. Бубнище[3], а також у Тернополі, Києві, с.Бориничі на Львівщині.[4] Церкви були закриті або зруйновані, тому Служби Божі відправлялись на цвинтарях або у лісі, де створювались подоби капличок просто поміж дерев. Разом з іншими священниками УГКЦ зазнавав переслідувань, вистежувався агентами КДБ. Крім переслідувань з боку радянської влади о. Антон пережив і особисті трагедії — смерть доньки, дружини, маленької онучки, але це не зламало його віру.
Помер у липні 1987 року, не доживши до визнання УГКЦ. Є свідчення, що смерть отця була спричинена наслідками побиття його чекістами[2].
Пам' ять ред.
На відновленній у 90-ті роки ХХ століття церкві в с. Помонята встановлена табличка з текстом[5]
|
У цій церкві с. Помоняти мав парафію 1938 - 1949 р. священик, громадсько-культурний діяч, в'язень московських таборів Антон Іванович Бучацький | 
|
Родина ред.
Належав до роду Бучацьких.
Дружина — Олена Кисілевська, донька священника о. Петро Кисілевського, пароха з Отинії.
Син — Ярослав Антонович Бучацький (1943 — 12.07.2022), відомий лікар-педіатр львівського «Охмадиту».[6]
- Онука Наталія — лікар
- Онук Ігор Бучацький — художник[1]
Примітки ред.
- ↑ а б Бучацький, Мирон (2014). Шляхта Руси-України Альманах ч. 2 (PDF). Дрогобич: Посвіт. с. 26.
- ↑ а б ДУШПАСТИР ВІД БОГА, ПОДВИЖНИК ХРИСТОВОЇ ВІРИ. Ходорів Сьогодні (укр.). 15 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2024.
- ↑ хрести, Церква Св Параскеви. Церква Св. Параскеви. maps.visicom.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2024.
- ↑ ВЕРВИЦЯ ЄДНАЄ | Молитва на вервиці у прямому ефірі, 06.04.2024 (укр.), процитовано 7 квітня 2024
- ↑ Церква Помонята Рогатинський район. decerkva.org.ua. Процитовано 7 квітня 2024.
- ↑ У Львові помер педіатр Ярослав Бучацький, який багато років пропрацював в ОХМАТДИТі. tvoemisto.tv. Процитовано 9 квітня 2024.