Нежданова Антоніна Василівна

Антоніна Василівна Нежданова (4 червня 1873, Крива Балка — нині в межах Одеси — 26 червня 1950) — російська та радянська оперна і камерна співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагогиня. Народна артистка СРСР (1936), Героїня Праці (1925), докторка мистецтвознавства (1944).

Антоніна Василівна Нежданова
Зображення
Основна інформація
Дата народження	4 червня 1873(1873-06-04)
Місце народження	Крива Балка
Дата смерті	26 червня 1950(1950-06-26) (77 років)
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Професії	оперна співачка, музична педагогиня, викладачка університету
Освіта	Московська консерваторія
Праця в операх	Большой театр
Співацький голос	колоратурне сопраноd і сопрано
Інструменти	вокал
Жанри	класична музика
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Життєпис

Народилась у передмісті Одеси у вчительській сім'ї. В 1883-91 училася в одеській Маріїнській гімназії (в 1885 одночасно навчалася грі на фортепіано у Музичному училищі), по закінченні якої викладала російську і німецьку мови в Одеському міському жіночому училищі. У 1899—1902 роках навчалася у Московській консерваторії (клас У. Мазетті, пізніше під його керівництвом розучувала нові партії), яку закінчила з малою золотою медаллю.

Дебютувала 1900 року (Москва, партія Місіс Форд в «Віндзорських пастухах» Ніколаї, консерваторський спектакль на сцені Великого театру). Солістка Большого театру в 1902-34 (дебют у партії Антоніди). Учасниця перших постановок у Большому театрі опер «Сорочинський ярмарок» Мусоргського в редакції Ю. Сахновського (1925, партія Парасі), «Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф'єва (1927, партія Нінетти). Серед партій також Людмила («Руслан і Людмила»), Тетяна («Євгеній Онєгін»), Іоланта («Іоланта»), Снігурка («Снігурка»), Шемаханська цариця («Золотий півник»), Ельза («Лоенґрін»), Мікаела, Лакме, Маргарита, Розіна, Віолета, Мімі.

Гастролювала за кордоном, 1913 року в Парижі виступала в «Ріголетто» (партія Джильди) разом з Карузо й Руффо. Вела концертну діяльність.

З 1936 на педагогічній роботі (професорка Московської консерваторії з 1943).

Ім'я Антоніни Нєжданової з 1950 року носить Одеська консерваторія.

На честь артистки названо астероїд 4361 Нежданова.

Джерела та література

• О. В. Ясь. Нежданова Антоніна [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 356. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.245.
• Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.74
• Біографія
• belcanto.ru [Архівовано 6 грудня 2007 у Wayback Machine.]
• Вечір, присвячений 130-річчю Нежданової у Києві [Архівовано 24 січня 2005 у Wayback Machine.]
• Антоніна Нежданова [Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.]

Посилання

• Нежданова Антоніна Василівна // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 204.
• Нежданова Антоніна Василівна // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 514-515.