Антоній (Путнянський-Черновський)

Митрополит Антоній

Антоній (Путнянський-Черновський) - предстоятель Молдавської православної церкви (1730-1740); єпископ православних катедр на Гетьманщині та Слобідській Україні. Архієрей синодальної Російської православної церкви. Лідер румунської еміграції в Московії у 18 столітті.

БіографіяРедагувати

Народився в кінці XVII ст. у Чернівцях (Чернівецький цинут, Молдавське князівство) в заможній українській родині.

Його батько став одним з перших насельників Монастиря «Гореча» (1712).

З юних років був послушником Путнянського монастиря, де й прийняв чернечий постриг з ім'ям «Антоній». Там же й отримав освіту.

У кінці 1710-их молодий монах приєднався до братії Монастиря Гореча, де був висвячений у ієромонаха. У подальшому, на згадку про своє перебування в обителі, владика Антоній збудував у цьому монастирі дерев'яну церкву та келії для монахів. Разом зі своїм братом Сильвестром, пожертвував земельну ділянку в Чернівцях.

У 1720-их Антоній (Путнянський-Черновський) вже згадується як єпископ Радівецький.

1730-1740 очолював митрополичу кафедру у Яссах - був предстоятелем Молдавської православної церкви.

Під час Російсько-турецької війни (1735—1739) вдався до співпраці з урядом Російської імперії. В результаті утік із Молдови разом із московським корпусом.

Не зважаючи на заборону Святішого Синоду РПЦ призначати архієреями вихідців з Османської імперії, указом від 29 травня 1740 року призначений митрополитом Чернігівським та Ніжинським на Гетьманщині.

У квітні 1742 брав участь у коронації Єлизавети Петрівни.

Указом Синуду РПЦ від 6 вересня 1742 Антоній призначений архієреєм Білгородської єпархії, яка обіймала території Слобідської України.

Як засвідчує історіографія, вище російське духовенство так і не сприйняло «чужинця». Архієрейське служіння владики Антонія в Україні супроводжувалось скандалами, доносами, інтригами. У провину архієрею ставилась любов до їзди верхи у шароварах, і всілякого роду нісенітниці про розтрати та «утримання жінки». Не подобалась і благодійна діяльність Антонія (утримання в архієрейській резиденції співвітчизників - біженців з Молдавії).

Цькування не минуло безслідно, і у лютому 1748 Антоній (Путнянський-Черновський) помер. Був похований 11 лютого у Свято-Троєцькому соборі в Бєлгороді.

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • АНТОНИЙ
  • «Гореча: Свята обитель над Прутом». М.Чучко, Чернівці, 2012 р., с. 3