Антеро Флорес Араос
Антеро Флорес Араос Еспарса (28 лютого 1942, Ліма) (ісп. Ántero Flores-Aráoz) — перуанський адвокат і політик, який недовго був прем'єр-міністром Перу у листопаді 2020 року. Започаткував партію Порядок, щоб балотуватися у президенти на виборах 2016 року. Посів останнє десяте місце з 0,4% голосів [8][9][10].
Антеро Флорес Араос | |
---|---|
Народився |
28 лютого 1942[1] (82 роки) Ліма, Перу |
Країна | Перу |
Діяльність | політик, адвокат |
Alma mater | Папський католицький університет Перуd і Національний університет Сан-Маркос |
Знання мов | іспанська |
Посада | president of the Congress of the Republic of Perud, Прем'єр-міністр Перуd, Minister of Defence of Perud, member of the Congress of the Republic of Perud[2][3], member of the Congress of the Republic of Perud[4], member of the Congress of the Republic of Perud[5], member of the Congress of the Republic of Perud[6] і Member of the Chamber of Deputies of Perud[7] |
Партія | Christian People's Partyd (2007) і Order (Peru)d (2016) |
Конфесія | католицтво |
Родичі | Carlos Tubinod |
Нагороди | |
Біографія ред.
Антеро Флорес Араос народився 19 лютого 1942 року у Лімі, Перу. Він четвертий онук героя незалежності Аргентини та Перу, Франциско Араос де Ламадріда.
Закінчив молодшу та середню школу в Colegio La Salle de Lima. Антеро поступив на факультет права Папського католицького університету Перу[en], але потім перевівся до Університету Сан-Маркос, де закінчив факультет права та здобув звання адвоката.
Працював викладачем в Університеті Ліми та в Університеті Сан Мартін-де-Форрес.
Політична кар'єра ред.
Балотувався до Конгресу Перу в 1985 році як член Християнської народної партії, але не був обраний. В 1990 він знову балотувався до Конгресу Перу від коаліції Fredemo[en] і був обраний. В 2004 був обраний президентом Конгресу Республіки Перу [11], єдиним опозиційним президентом Конгресу при президенті Алехандро Толедо. 2 грудня 2006 року Антеро обійняв посаду постійного представника Перу при Організації американських держав. З грудня 2007 року він також обіймав посаду міністра оборони Перу [12].
Флорес Араос обійняв посаду міністра оборони Перу 20 грудня 2007 року, замінивши Алана Вагнера Тісона [13], що став представником Перу у Міжнародному суді Гааги у справі про морські та сухопутні обмеження з Чилі. Флорес Араос відомий як міністр оборони при президенті Алані Гарсія під час різанини в Багуасо в 2009 [14]. Після масового вбивства повсталих місцевих жителів, внаслідок якого загинуло тридцять три людини, він пішов у відставку [14].
Після відставки Мартіна Віскарри Флорес Араос був призначений прем'єр-міністром Мануелем Меріно 11 листопада 2020 [15][16]. Після того, як Меріно пішов у відставку і був замінений Франсіско Сагасті на посаді президента, Сагасті призначив Віолету Бермудес, юриста, замінивши Флореса Араоса на посаді прем'єр-міністра 18 листопада 2020 [17].
Уряд Франсіско Сагасті оголосив після відставки Меріно, що генеральний прокурор проведе розслідування, чи Флорес Араос несе відповідальність за можливі порушення прав людини [18].
Примітки ред.
- ↑ https://infogob.jne.gob.pe/Politico/FichaPolitico/antero-flores-araoz-esparza_historial-partidario_hxXG2kmxdaI=Xk
- ↑ https://www.congreso.gob.pe/pleno/congresistas/?=undefined&m1_idP=4
- ↑ https://www.congreso.gob.pe/Docs/participacion/museo/congreso/files/museo/presidentes/relacion_de_congresistas_2001-2006.pdf
- ↑ https://www.congreso.gob.pe/pleno/congresistas/?=undefined&m1_idP=3
- ↑ https://www.congreso.gob.pe/pleno/congresistas/?=undefined&m1_idP=2
- ↑ https://www.congreso.gob.pe/pleno/congresistas/?=undefined&m1_idP=1
- ↑ http://blog.pucp.edu.pe/blog/fernandotuesta/wp-content/uploads/sites/945/2016/05/1990-1992-Diputados.pdf
- ↑ Ántero Flores-Aráoz lanza su candidatura a la Presidencia por el partido Orden. Peru21.pe (ісп.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
- ↑ Antero Flores-Aráoz completa su plancha presidencial. gestion.pe (ісп.).
- ↑ Este es el pasado político de Ántero Flores Aráoz que debes conocer (y no da risa). La Mula (ісп.). Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 7 липня 2021.
- ↑ Ántero Flores Aráoz Esparza. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 7 липня 2021.
- ↑ Del Castillo, Flores Araoz to attend Honduras President-elect inauguration ceremony. Andina (ісп.). 23 січня 2010. Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 3 грудня 2010.
{{cite news}}
: Вказано більш, ніж один|accessdate=
та|access-date=
(довідка); Вказано більш, ніж один|archivedate=
та|archive-date=
(довідка); Вказано більш, ніж один|archiveurl=
та|archive-url=
(довідка); Проігноровано невідомий параметр|dead-link=
(довідка) - ↑ Ántero Flores Aráoz entra a Defensa y Fernández a Justicia. LaRepublica.pe (ісп.). 7 травня 2019. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 21 травня 2021.
- ↑ а б "No sé qué les fastidia", dice el primer ministro de Perú ante las masivas protestas. EFE (ісп.). 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020.
Spanish: … un Ejecutivo de "ancha base" pero que finalmente es de corte conservador, con miembros de derecha y ultraderecha. English: ... an Executive with a "broad base" but that is ultimately conservative, with members of the right and far right.
- ↑ Flores-Araoz confirms he will become Prime Minister of Peru (ісп.). Andina. 11 листопада 2020. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
{{cite news}}
: Вказано більш, ніж один|accessdate=
та|access-date=
(довідка) - ↑ Aquino, Marco (11 листопада 2020). Peru's new PM pledges stability as political turmoil threatens recovery (англ.). Reuters. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
{{cite news}}
: Вказано більш, ніж один|accessdate=
та|access-date=
(довідка) - ↑ Aquino, Marco (19 листопада 2020). Peru President picks new Cabinet to ease protests, market fears (англ.). Reuters. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
{{cite news}}
: Вказано більш, ніж один|accessdate=
та|access-date=
(довідка) - ↑ Burt, Jo-Marie (19 листопада 2020). Can Francisco Sagasti Hold Peru Together?. Americas Quarterly (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.