Антарктика (фільм, 1983)

фільм 1983 року

«Антарктика» (яп. 南極物語) — японський художній фільм 1983 року режисера Корейосі Курагари.

АнтарктикаPicto infobox cinema.png
яп. 南極物語
Постер фільму Антарктика.jpg
Жанр драма, пригодницький фільм
Режисер Корейосі Курагара
Сценарист Корейосі Курагара
У головних
ролях
Ken Takakurad[1], Tsunehiko Watased[1], Eiji Okadad[1], Masako Natsumed[1], Со Ямамура, Keiko Oginomed, Shigeru Kōyamad, Kōichi Satōd, Shin Kishidad і Takeshi Kusakad
Оператор Akira Shiizukad
Композитор Вангеліс
Кінокомпанія Nippon Herald Films
Дистриб'ютор Kadokawa Picturesd
Тривалість 143 хв.
Мова японська
Країна Японія Японія
Рік 1983
Кошторис $ 40 млн
Касові збори $ 138 млн
IMDb ID 0085991
Рейтинг IMDb: 7.7/10 stars

СюжетРедагувати

У лютому 1958 року на японській арктичній станції Сьова відбувається заміна робочого персоналу. Криголам «Соя»[en] (яп. 宗谷) застряг в кризі і людей збираються перевезти на борт літаком. Літня зміна персоналу, що готує станцію для зимових полярників, залишає п'ятнадцять їздових собак біля будівлі станції прив'язаними до ланцюгів з запасом їжі на кілька днів. Але, через погіршення погодних умов, учасники експедиції, які прибули на зимування, не змогли дістатися до станції і обидві зміни персоналу були змушені повернутися до Японії.

Вісьмо́м псам вдалося звільнитися від ланцюгів (Рікі, Анко, Шіро, Джакку, Дері, Кума, Таро і Джиро), а інші не змогли і загинули від голоду. Покинуті собаки були змушені виживати без людей цілий рік до наступної експедиції.

Через одинадцять місяців, 14 січня 1959 року, Кітагава, один із кінологів першої експедиції, повертається з Третьою зимовою експедицією з бажанням поховати своїх улюблених собак. Він, разом з двома собаківниками Ушіодою та Очі, знаходить замерзлі трупи семи прикутих собак, але з подивом виявляє, що вісім інших зникли. На подив усіх, на базі їх тепло зустрічають собаки-брати Таро та Джиро, які виросли в Антарктиді.

Ролі виконуютьРедагувати

Навколо фільмуРедагувати

Доля Таро і ДжироРедагувати

 
Таро і Джиро на монеті

Молодший пес Джиро загинув у віці чотирьох років під час п’ятої експедиції в липні 1960 року. Його тіло було перетворене на опудало і розміщене в Національному музеї природи та науки в Уено, Токіо[3]. Старший пес Таро повернувся до університету в Хоккайдо, а помер у віці 15 років у 1970 році. Його тіло також було перетворене на опудало в університеті Хоккайдо.[4]

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=111358.html
  2. TBS. $BF|MK7`>l!XFn6KBgN&!Y(B. TBS$B%F%l%S(B (ja). Процитовано 2020-01-25. 
  3. Stuffed body of Hachiko (& other notable canines) ~ Pink Tentacle. pinktentacle.com. Процитовано 2020-01-25. 
  4. First Antarctic expedition member pays homage to Sakhalin dogs left behind. Japan Bullet (en-gb). Процитовано 2020-01-25. 

ПосиланняРедагувати