Анрі Жерве (фр. Henri Gervex; 10 грудня 1852, Париж — 7 червня 1929, Париж) — французький історичний жанровий і портретний живописець, учень Бріссе, Фромантена і Кабанеля.

Анрі Жерве
фр. Henri Gervex
Народження10 вересня 1852(1852-09-10)[1][2][…] або 10 грудня 1852(1852-12-10)[4]
Монмартр, Париж
Смерть7 червня 1929(1929-06-07)[3][5][…] (76 років)
 XVII округ Парижа, Париж, Франція[2]
ПохованняПер-Лашез[7] і Grave of Gervexd
Країна Франція[8]
Жанрпортрет
НавчанняНаціональна вища школа красних мистецтв
Діяльністьхудожник, ілюстратор, pastellist
Роки творчості1872[8]1929[8]
ВчительPierre-Nicolas Brissetd, Александр Кабанель і Ежен Фромантен
Відомі учніHenry Gerbaultd, Georges Duboscd, Жак-Еміль Бланш, Емма Толл, Марта Тайнелл і Gunnar Gunnarsson Wennerbergd
ЧленКоролівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і Академія красних мистецтв Франції
ТвориRolla[d], À la République françaised, Avant l'opérationd і Histoire du siècled
УчасникПерша світова війна
Роботи в колекціїНаціональна галерея мистецтв, Палац витончених мистецтв[9], Fin-de-Siècle Museumd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей витончених мистецтв Парижаd, Національний музей образотворчого мистецтва[10], Карнавале, Детройтський інститут мистецтв, Музей д'Орсе, Королівські музеї витончених мистецтв[11], Смітсонівський музей американського мистецтва[12], Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Музей сучасної історії (Париж) і Museum of Fine Arts of Reimsd
Нагороди
Орден Святої Анни Knight of the Order of Carlos III Воєнний хрест 1914–1918 командор ордена Почесного легіону Орден Святого Михайла лицар ордену Святого Олафа

CMNS: Анрі Жерве у Вікісховищі

Біографія

ред.

Анрі Жерве народився 10 грудня 1852 року у місті Парижі.

Вперше став відомий картинами міфологічного змісту, виконаними в дусі французького ідеалізму, наприклад, «Сатир, що грає з вакханкою» (Люксембурзька галерея, в Парижі) та «Діана та Ендіміон», а потім, приєднавшись до групи реалістів, став писати, крім портретів, також сцени паризького життя.

Сильний колорит, хизування широкого пензля і майстерна гра світловими ефектами є головними достоїнствами його творів, які, однак, можна іноді дорікнути в неглибокому змісті і розрахунку на занадто грубе пробудження емоцій у глядачя.

Головні з таких творів: «Анатомування трупа в лікарні» (1876), «Причастя в паризькій церкві пресвятої Трійці» (1877), «Ролла» (1878, на тему з поеми А. Мюссе), «Після балу» (1879), «Контора благодійної установи» (1883), «Засідання журі з мальовничого відділу паризького салону» (1885), «Перед операцією» (1887) та «У редакції газети La Republique française» (1891), зібрання портретів.

Примітки

ред.