Анодування

процес електролітичного окиснення, при якому поверхневий шар металу перетворюється в покриття (оксидну плівку) з захисними, декоративними чи функційними властивостями

Анодува́ння (анодне окиснення, анодне оксидування[1]) — процес електролітичного окиснення, при якому поверхневий шар металу, наприклад алюмінію, магнію, цинку та сплавів на їх основі, перетворюється в покриття (оксидну плівку) з захисними, декоративними чи функційними властивостями[1]. Метал для анодування в електролізері виступає анодом.

Карабіни, поверхневий шар, яких отриманий методом анодного оксидування
Тестові зразки для перевірки або демонстрації механічних властивостей матеріалів. Авіаційний алюміній Д-16 та В95. Покриття - Ан.Окс.

Утворена анодна оксидна плівка (завтовшки 1…200 мкм) захищає метал від корозії, має електроізоляційні властивості, покращує зовнішній вигляд виробу, корозійну стійкість, стійкість до стирання, поверхневу твердість тощо. Метод застосовується у машинобудуванні (для захисту виробів від корозії), приладобудуванні (для декоративного оздоблення і захисту приладів від механічного та хімічного впливу), у туристичному спорядженні, у виробництві деталей літаків, радіоапаратури тощо.

Казанок з анодованого і звичайного алюмінію

ПриміткиРедагувати

  1. а б ДСТУ 2491-94 Покриття металеві та неметалеві неорганічні. Терміни та визначення.

ДжерелаРедагувати