Вікіпедія

Анжела Кейн

німецька жінка-дипломат

Анжела Кейн (нар. 1948, Гамельн, Нижня Саксонія, Німеччина) — німецька[2] дипломатка, раніше була Верховною представницею ООН з питань роззброєння та заступницею Генерального секретаря з питань управління в ООН.[3]

Анжела Кейн
нім. Angela Kane
Анжела Кейн
Анжела Кейн
Нині на посаді
Народився 29 вересня 1948(1948-09-29)[1] (75 років)
Гамельн, Нижня Саксонія, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина
Відомий як дипломат, політична діячка
Місце роботи Організація Об’єднаних Націй
Країна Німеччина
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Коледж Брін Мар і Paul H. Nitze School of Advanced International Studiesd
У шлюбі з Herman Knippenbergd
Нагороди
хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною
 Медіафайли у Вікісховищі

Освіта та кар'єра ред.

Кейн отримала ступінь в коледжі Бріна Мора та Школі передових міжнародних досліджень Джона Хопкінса. Їй було присвоєно почесний ступінь докторки Інституту міжнародних досліджень Міддлбері в Монтереї, Каліфорнія.[4]

Перш ніж вступити до секретаріату ООН, Кейн працювала у Світовому банку у Вашингтоні, округ Колумбія, та в приватному секторі Європи.

Кар'єра в ООН ред.

З 1995 по 1999 рік Кейн займала керівну посаду в Департаменті громадської інформації, де вона відповідала за публікації ООН. У цій якості вона запустила вебсайт ООН усіма офіційними мовами ООН та керувала створенням електронної системи документації через вебсайт ООН.

Вона також обіймала низку інших посад в Організації Об'єднаних Націй, включаючи головну директорку з політичних питань в офісі колишнього генерального секретаря Бутроса Бутрос Галі та політичної радниці особистого представника Генерального секретаря з питань Центральноамериканського миру Процес припинення конфлікту в Сальвадорі. Крім того, вона працювала в декількох місіях ООН, у тому числі на посаді заступниці спеціального представника Генерального секретаря Місії ООН в Ефіопії та Еритреї (МООНЕЕ)[5], а також у Джакарті та Бангкоку. Вона також працювала помічницею Генерального секретаря з питань Генеральної Асамблеї та управління конференціями,[2] де зосереджувалась на реалізації ініціатив щодо реформ, інтегрованому глобальному управлінні, використанні інструментів інформаційних технологій та зміні позиції Департаменту як ініціативного та ефективного постачальника послуг.

Роззброєння та пізніші ролі ред.

Вона була призначена новою Верховною представницею ООН з питань роззброєння 8 березня 2012 року, замінивши Серхіо де Кейроза Дуарте. Вона відповідала за переговори та проведення розслідування щодо хімічної зброї в Сирії в 2013 році, що призвело до приєднання Сирії до Конвенції про хімічну зброю та демонтажу заявлених запасів хімічної зброї. У період з травня 2008 по 2012 рік вона була заступницею Генерального секретаря з питань управління, відповідала за річний бюджет на 11 мільярдів доларів США, плюс 2 мільярди доларів на реконструкцію університетського містечка в Нью-Йорку, і керувала управлінням понад 50 000 співробітників по всьому світу.

Двічі працювала у Департаменті з політичних питань на посаді помічниці Генерального секретаря[6] а раніше — директора, зосереджуючись на попередженні та вирішенні конфліктів. В якості останньої вона відповідала за підрозділи, що займаються країнами Америки, Азії та Тихого океану, Європою та Близьким Сходом, а також деколонізацією та відділом прав Палестини. Вона підтримала кілька спеціальних політичних місій в Іраку, Непалі та на Близькому Сході та створила Міжнародну комісію проти безкарності в Гватемалі, що було безпрецедентно серед зусиль ООН та інших міжнародних зусиль щодо сприяння підзвітності та зміцненню верховенства права. 

Пізніше життя ред.

Починаючи з 2016 року, Кейн викладає в Паризькій школі міжнародних відносин Інститут політичних досліджень (Париж) з питань роззброєння.[7] Вона також є старшою науковою співробітницею Віденського центру з роззброєння та нерозповсюдження зброї,[8] вона є віце-президентом Міжнародного інституту миру у Відні.[9] У 2015 році вона отримала орден «За заслуги» перед Федеративною Республікою Німеччина (Grosses Verdienstkreuz).[10] У 2016 році вона також отримала прикрасу в золоті «Зірка» від Міністерства закордонних справ Австрії.  Також у 2016 році Кейн отримала медаль Дага Хаммаршельда від тодішнього міністра закордонних справ Штайнмаєра. [недоступне посилання з 01.01.2021]

У 2019 році вона була призначена Головою Ради УООН.[11]

Крім того, Кейн займає різні посади, включаючи такі:

  • Співголова Регіональної ради майбутнього на Корейському півострові, Світовий економічний форум (ВЕФ)[12]
  • Членка Європейської лідерської мережі[13]
  • Членка групи видатних осіб (GEM), Підготовча комісія до Договору про всебічну заборону ядерних випробувань (CTBTO)[14]
  • директор Дорадчої ради, Дорадча група з питань діалогу[15]
  • Віце-президент Міжнародного інституту миру (IIP)
  • Членка дорадчої ради, звіт Ради Безпеки[16]
  • Членка Міжнародної ради Боннського міжнародного центру конверсії (BICC)[17]
  • Членка Стратегічного комітету Паризької школи міжнародних відносин (PSIA)[18]
  • Консультантка, Асоціація зовнішньої політики

Особисте життя ред.

Анжела Кейн була одружена з голландським дипломатом Германом Кніппенбергом, який був прикріплений до посольства Нідерландів у Бангкоку в середині сімдесятих років, коли французький серійний вбивця Чарльз Собрадж скоював свої вбивства (1975-76) у Таїланді та Непалі. Подружжя першими розслідували злочини Собраджа, врешті-решт накопичивши значну кількість знань, переданих Інтерполу, які відіграли вирішальну роль у подальшому арешті та засудженні Собраджа та його партнерки Марі-Андрі Леклерк .

Кейн заявила, що справа Собрадж вплинула на її шлюб, що, зрештою, призвело до її розлуки з Кніппенбергом. Її зобразила актриса Еллі Бамбер у серіалі ВВС під назвою «Змій», який транслювався в січні 2021 року. Кейн заявила, що їй неприємно через зменшення її ролі у розкритті справи, як це зображено в серіалі.[19]

Примітки ред.

  1. ↑ NUKAT — 2002.
  2. ↑ а б SECRETARY-GENERAL APPOINTS ANGELA KANE OF GERMANY AS ASSISTANT SECRETARY-GENERAL FOR GENERAL ASSEMBLY AND CONFERENCE MANAGEMENT | Meetings Coverage and Press Releases. www.un.org. 4 березня 2004. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 5 січня 2021.
  3. ↑ UN chief outlines five-year action plan to build 'the future we want'. United Nations. 25 січня 2012. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 26 січня 2012.
  4. ↑ Spring Commencement at MIIS: Celebrating 255 Graduates from 27 Countries | Middlebury Institute of International Studies at Monterey. www.middlebury.edu (англ.). Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано 5 січня 2021.
  5. ↑ New UNMEE deputy representative appointed. The New Humanitarian (англ.). 23 грудня 2002. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  6. ↑ SECRETARY-GENERAL APPOINTS ANGELA KANE OF GERMANY AS ASSISTANT SECRETARY-GENERAL FOR POLITICAL AFFAIRS | Meetings Coverage and Press Releases. www.un.org. 22 вересня 2005. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 5 січня 2021.
  7. ↑ Angela Kane. Paris School of International Affairs. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 5 червня 2016.
  8. ↑ Angela Kane. Vienna Center for Disarmament and Non‑Proliferation (амер.). 11 травня 2016. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  9. ↑ Team - IIP. International Institute for Peace. Vienna. Архів оригіналу за 29 квітня 2019.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ UNU Council - United Nations University. unu.edu (амер.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  12. ↑ Korean Peninsula. World Economic Forum (англ.). Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  13. ↑ Angela Kane. www.europeanleadershipnetwork.org (en-GB) . Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 5 січня 2021.
  14. ↑ Group of Eminent Persons (GEM): CTBTO Preparatory Commission. www.ctbto.org. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  15. ↑ About us » Boards. Dialogue Advisory Group. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 5 січня 2021.
  16. ↑ About Security Council Report : Security Council Report. www.securitycouncilreport.org. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  17. ↑ BICC About/Boards. www.bicc.de. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  18. ↑ Strategic Committee [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] Paris School of International Affairs (PSIA).
  19. ↑ Culliford, Graeme (2 січня 2021). Diplomat's wife who inspired The Serpent turned detective to cage serial killer. mirror (англ.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анжела_Кейн&oldid=37534121