Відкрити головне меню

Андріївська вулиця (Прилуки)

Андрі́ївська вулиця — вулиця в Прилуках. Пролягає від Удаю на Квашинцях на південь, через колишній куток Другасі до початку вулиці Челюскінців (на Ракитному).

Андріївська вулиця
Прилуки
Колишні назви
Канівська дорога (частина), Пролетарська
Загальні відомості
Протяжність 1,9 км
Транспорт
Рух автомобільний
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі малоповерхова забудова
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Прокладена паралельно вулицям Козачій, Ветеранській.

Прилучаються вулиці Івана Скоропадського, Київська, Миколаївська, Костянтинівська, 2-й Андріївський провулок, вулиця 1 Травня, провулки 3-й Змагання та 2-й Змагання, вулиця Дмитра Шкоропада, 1-й Андріївський провулок, вулиці Авіаторів, 18 Вересня, Ракитна. Біля заводу «Пластмас-Прилуки» (між вулицею Калініна та 1-м Андріївським провулком) є залізничний переїзд.

ХарактеристикаРедагувати

Нумерація йде від вулиці Івана Скоропадського, закінчується № 134,161.

Має 2 провулки та 1 в'їзд.

Довжина 1875 м, з твердим покриттям (асфальт). Прокладена відповідно до генплану забудови міста 1802 року. Забудова почалася в середині 19-на початку 20 століття. Забудована приватними житловими будинками.

ІсторіяРедагувати

В 1900 році налічувала 27 володінь (у тому числі З пустирі), 32 житлових будинки. Частина вулиці від вул. 1 Травня на півдні (на Другасях) на початку 20 ст. називалася Канівською дорогою (вела до с. Канівщини). На ній буд. № 86 належав Кислому, який утримував по вул. Вокзальній 2-е вище початкове училище свого імені (зараз територія шкіргалантерейної фабрики «Вербена»).

1925 року отримала назву Пролетарська. Рішенням сесії міськради від 31 травня 2001 вулиці повернута її історична назва — Андріївська.

ДжерелаРедагувати

Шкоропад Д. О., Савон O.A.
П75 Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: TOB "Видавництво «Аспект-Поліграф» , 2007. — 560 с.
ISBN 978-966-340-221-5