Вікіпедія

Андре Грей

футболіст

Андре Ентоні Грей (англ. Andre Anthony Gray; нар. 26 червня 1991, Вулвергемптон) — англійський і ямайський футболіст, нападник саудівського клубу «Ер-Ріяд» та збірної Ямайки.

Ф
Андре Грей
Особисті дані
Повне ім'я Андре Ентоні Грей
Народження 26 червня 1991(1991-06-26)[1][2] (33 роки)
  Вулвергемптон, Західний Мідленд, Англія, Велика Британія
Зріст 178 см
Вага 105 кг
Громадянство  Англія
 Ямайка
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Саудівська Аравія «Ер-Ріяд»
Номер 9
Юнацькі клуби

2004–2009 		Англія «Вулвергемптон Вондерерз»
Англія «Шрусбері Таун»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2009–2010 Англія «Шрусбері Таун» 4 (0)
2009–2010 →  Англія «Телфорд Юнайтед» 6 (1)
2010 →  Англія «Гінклі Юнайтед» 5 (0)
2010–2012 Англія «Гінклі Юнайтед» 65 (29)
2012–2014 Англія «Лутон Таун» 97 (52)
2014–2015 Англія «Брентфорд» 47 (18)
2015–2017 Англія «Бернлі» 73 (32)
2017–2022 Англія «Вотфорд» 113 (19)
2021–2022 →  Англія «Квінз Парк Рейнджерс» 28 (10)
2022–2023 Греція «Аріс» (Салоніки) 32 (8)
2023– Саудівська Аравія «Ер-Ріяд» 11 (4)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2012–2014 Англія Англія С 6 (2)
2021– Ямайка Ямайка 13 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 29 грудня 2023.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 19 серпня 2023.

Клубна кар'єра

ред.

Ранні роки

ред.

Грей почав грати у футбольній академії клубу «Вулвергемптон Вондерерз», але у віці 13 років був відпущений клубом[3]. Після цього він став гравцем футбольної академії клубу «Шрусбері Таун». 2009 року Андре підписав свій перший професійний контракт з клубом[4], але основним гравцем не був, тому здавався в оренду до команд «Телфорд Юнайтед» та «Гінклі Юнайтед». У травні 2010 року Грей був відпущений клубом як вільний агент, провівши за «Шрусбері» лише 5 матчів в основному складі[5].

У червні 2010 року Грей повернувся до клубу Північної конференції «Гінклі Юнайтед»[6]. Свій перший гол за новий клуб він забив 4 вересня у матчі проти «Гаррогейт Тауна». Грей виступав за «Гінклі Юнайтед» два сезони, зігравши за цей час у 85 матчах та забивши 37 голів.

«Лутон Таун»

ред.
 
Андре Грей під час виступів за «Лутон Таун». 2012 рік.

22 березня 2012 року Андре Грей перейшов у клуб «Лутон Таун» на правах оренди до кінця сезону з опцією постійного переходу. Він забив у своєму дебютному матчі проти «Грімсбі Тауна» 24 березня, після чого забивав у наступних трьох матчах. Таким чином Грей став першим і єдиним гравцем в історії клубу, який забивав у чотирьох дебютних матчах за клуб. Свій п'ятий гол у сезоні він забив у ворота чемпіонів «Флітвуд Тауна» в останньому матчі сезону. Після перемоги в цьому матчі «Лутон» посів п'яте місце і вийшов у плей-оф за вихід до Другої Футбольної ліги[7]. На стадії плей-оф Грей забив 2 м'ячі, у тому числі гол у фіналі проти «Йорк Сіті», проте «Лутон Таун» програв фінал з рахунком 1:2 і не підвищився у класі[8].

Наступного дня після фіналу плей-оф Грей підписав дворічний контракт із «Лутон Таун», перейшовши до нього на постійній основі[9]. 1 вересня 2012 року він забив свій перший гол у сезоні в матчі проти «Маклсфілд Тауна»[10]. 1 грудня 2012 року Грей допоміг своїй команді вийти в третій раунд Кубка Англії, забивши один із голів у матчі проти «Дорчестер Тауна»[11]. 14 січня 2013 року, після серії з десяти матчів, у яких він забив вісім голів, Грей підписав новий контракт із клубом до червня 2015 року[12]. Загалом у сезоні 2012/13 Грей забив 20 м'ячів у 54 матчах.

У сезоні 2013/14 Грей став найкращим бомбардиром Національної конференції, забивши 30 м'ячів у 44 матчах, чим допоміг «Лутону» стати чемпіоном Національної конференції та повернутися до Футбольної ліги[13]. Клуб визнав його найкращим молодим гравцем сезону[14], також він отримав «золотий бутс» Прем'єр-дивізіону Конференції та місце у «команді сезону»[15][16].

У червні 2014 року Грей залишив «Лутон Таун», зігравши за клуб 111 матчів та забивши 57 голів.

«Брентфорд»

ред.

27 червня 2014 року Грей перейшов до «Брентфорда» з Чемпіоншипу, підписавши з клубом трирічний контракт[17]. Дебют Грея за новий клуб і водночас його дебют у Футбольній лізі відбувся 9 серпня 2014 року в матчі проти «Чарльтон Атлетіка»[18]. Свій перший гол за клуб він забив у наступному матчі, в якому «Брентфорд» зіграв проти «Дагенем енд Редбріджа» у Кубку Футбольної ліги 13 серпня; гра завершилася внічию з незвичним рахунком рахунком 6:6, а в серії пенальті перемогла команді Андре 4:2[19]. 30 серпня Грей забив свій перший гол у лізі у грі проти «Ротерем Юнайтед»[20]. У сезоні 2014/15 Андре забив 18 голів у 50 матчах (включаючи 16 голів у Чемпіоншипі), чим допоміг «Брентфорду» посісти 5-е місце та вийти у плей-оф (у півфіналі якого команда програла «Мідлсбро»)[21].

«Бернлі»

ред.
 
Андре Грей під час виступів за «Бернлі». 2015 рік.

Сезон 2015/16 Грей розпочав у «Бренфорді», забивши 2 голи у двох перших матчах сезону, але 21 серпня 2015 року він перейшов до «Бернлі», підписавши з клубом трирічний контракт. Його трансфер став рекордним для «Бернлі», склавши, за деякими даними, 9 млн фунтів[22].

29 серпня 2015 року Грей дебютував за «Бернлі» у матчі проти «Брістоль Сіті»[23]. Через два тижні він забив свій перший гол за клуб у грі проти « Шеффілд Венсдей»[24]. 28 грудня 2015 року Грей зробив хет-трик у матчі з «Брістоль Сіті»[25]. За підсумками сезону 2015/16 «Бернлі» виграв Чемпіоншип, а Грей став найкращим бомбардиром турніру з 25 забитими м'ячами. Крім того, він був названий найкращим гравцем Чемпіоншипу[26][27].

13 серпня 2016 року Грей дебютував у Прем'єр-лізі в матчі проти « Суонсі Сіті» (0:1)[28]. Через тиждень він забив свій перший гол у Прем'єр-лізі в матчі проти «Ліверпуля» (2:0)[29]. 31 грудня 2016 року Грей зробив свій перший хет-трик у Прем'єр-лізі під час перемоги над «Сандерлендом» (4:1) і став першим гравцем «Бернлі», який зробив хет-трик у Прем'єр-лізі, і першим гравцем «Бернлі», який забив хет-трик у вищому дивізіоні після Пітера Нобла, який відзначався подібним в 1975 році[30][31]. Грей за підсумками сезону 2016/17 зіграв 36 матчів і забив 10 голів, допомігши «Бернлі» фінішувати 16-м у Прем'єр-лізі та зберегти прописку в еліті[32].

«Вотфорд»

ред.

9 серпня 2017 року Грей перейшов до «Вотфорда», підписавши з клубом п'ятирічний контракт. Сума трансферу склала, за деякими даними, 18,5 млн фунтів[33]. Він дебютував за «Вотфорд» через три дні, вийшовши на заміну на 63-й хвилині замість Стефано Окаки в домашній грі з «Ліверпулем» (3:3)[34]  і забив свій перший гол 23 вересня в переможному матчі проти «Суонсі Сіті» (2:1)[35]. Грей завершив свій перший сезон із п'ятьма голами в 33 матчах, а у другому провів 34 матчі та забив 9 голів.

Сезон 2019/20 виявився невдалим як для гравця, так і для клубу — нападник забив лише два голи у чемпіонаті, а клуб посів передостаннє місце і вилетів до Чемпіоншипу. Там Грей наступного року забив 5 голів у 30 іграх і допоміг команді посісти друге місце та повернутись в еліту.

31 серпня 2021 року Грей приєднався до клубу Чемпіоншипу «Квінз Парк Рейнджерс» на правах сезонної оренди[36]. 11 вересня 2021 року він забив у своєму дебюті за КПР у матчі з «Редінгом», який завершився внічию (3:3)[37]. Всього за сезон він забив 10 голів у 30 іграх в усіх турнірах, після чого повернувся у «Вотфорд», який звільнив Грея в кінці сезону 2021/22 років[38].

«Аріс» (Салоніки)

ред.

3 липня 2022 року Грей вперше в своїй кар'єрі переїхав за кордон, підписавши чотирирічний контракт з клубом грецької Суперліги «Аріс» (Салоніки)[39][40].

Кар'єра у збірній

ред.

У червні 2012 року Грей був викликаний до третьої збірної Англії[en] на матч проти молодіжної збірної Росії. Грей зіграв у цьому матчі, в якому росіяни розгромили третю збірну Англії з рахунком 4:0[41]. 12 вересня 2012 року Грей забив гол у ворота молодіжної збірної Бельгії, завдяки чому третя збірна Англії здобула перемогу з рахунком 2:1[42]. Усього Грей зіграв за третю збірну Англії 6 матчів і забив 2 м'ячі. Після переходу Грея до клубу Футбольної ліги у червні 2014 року він більше не міг виступати за третю збірну Англії.

У березні 2021 року Грей був одним із шести уродженців Англії, які отримали свій перший виклик до національної збірної Ямайки через своє походження[43][44]. 25 березня 2021 року він дебютував за збірну в грі проти Сполучених Штатів[45]. 7 червня 2021 року він забив свій перший гол у товариському матчі проти Сербії (1:1)[46].

Особисте життя

ред.

Чотирьохдюймовий шрам на лівій щоці Грея був отриманий після удару ножем у Вулвергемптоні під час сутички між міськими бандами[47]. У травні 2015 року він розповів, що під час інциденту почав виходити з бандитського способу життя.

У травні 2016 року Грей почав зустрічатися з Лі-Енн Піннок з британської жіночої групи Little Mix[48][49]. 28 травня 2020 року він зробив їй пропозицію, і пара одружилася 3 червня 2023 року на Ямайці[50][51]. 16 серпня 2021 року у пари народилися близнюки.

Вболівальник лондонського «Арсеналу»[52].

23 серпня 2016 року Футбольна асоціація Англії звинуватила Грею у зв'язку з його гомофобськими висловлюваннями в твіттері, датованими 2012 роком[53].

Досягнення

ред.

Командні

ред.
Лутон Таун
Бернлі

Особисті досягнення

ред.
  • Найкращий бомбардир Чемпіоншипу: 2015/16
  • Найкращий гравець Чемпіоншипу: 2015/16
  • Гравець місяця Чемпіоншипу: листопад 2014
  • Член «команди тижня» Футбольної ліги: 3—9 листопада 2014
  • Найкращий бомбардир Прем'єр-дивізіону Конференції: 2013/14
  • Член «команди сезону» Прем'єр-дивізіону Конференції: 2013/14
  • Молодий гравець сезону в «Лутон Таун»: 2013/14
  • Гравець місяця Прем'єр-дивізіону Конференції: лютий 2014
  • Найкращий гравець раунду Кубка Англії: четвертий кваліфікаційний раунд 2012/13

Примітки

ред.
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ As — Madrid: PRISA, 1967. — ISSN 1888-6671
  3. ↑ Luton 1–0 Wolves (англ.). BBC Sport. 5 січня 2013. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  4. ↑ Hatters Heroes – (G) – Andre Gray (англ.). Vital Football. 21 квітня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  5. ↑ Shrewsbury Town release captain and four others (англ.). BBC Sport. 14 травня 2010. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 24 серпня 2016.
  6. ↑ Hinckley United bring in four new faces (англ.). BBC Sport. 10 червня 2010.
  7. ↑ Fleetwood 0–2 Luton (англ.). BBC Sport. 28 квітня 2012. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2016.
  8. ↑ Maiden, Phil (20 травня 2012). Luton Town 1–2 York City. BBC Sport. Процитовано 22 серпня 2016.
  9. ↑ Andre Gray joins Luton Town from Hinckley United (англ.). BBC Sport. 22 березня 2012. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  10. ↑ Luton 4–1 Macclesfield (англ.). BBC Sport. 1 вересня 2012. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  11. ↑ Luton 2–1 Dorchester (англ.). BBC Sport. 1 грудня 2012. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  12. ↑ Football: Andre Gray signs improved terms at Luton Town. Bedfordshire on Sunday. Bedford. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017.
  13. ↑ Football: 'The most remarkable season ever' – Luton Town boss John Still hails his record breakers. Bedfordshire on Sunday. Bedford. 27 квітня 2014. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017.
  14. ↑ Awards Night 2013/14. Luton Town F.C. 14 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2017.
  15. ↑ Luton Town in numbers. The Football League. 11 червня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014.
  16. ↑ Hatters recognised at Conference awards. Luton Town F.C. 7 червня 2014. Процитовано 9 серпня 2017.
  17. ↑ Andre Gray: Brentford sign Luton Town striker for undisclosed fee (англ.). BBC Sport. 27 червня 2014. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 24 серпня 2016.
  18. ↑ Brentford 1–1 Charlton Athletic (англ.). BBC Sport. 9 серпня 2014. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  19. ↑ Dagenham & Redbridge 6–6 Brentford (2–4 pens) (англ.). BBC Sport. 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  20. ↑ Rotherham United 0–2 Brentford (англ.). BBC Sport. 30 серпня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  21. ↑ Championship: 2014/15: Latest table. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 9 серпня 2017.
  22. ↑ Andre Gray: Burnley sign Brentford striker for club-record fee (англ.). BBC Sport. 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 22 червня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  23. ↑ Bristol City 1-2 Burnley (англ.). BBC Sport. 29 серпня 2015. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2016.
  24. ↑ Burnley 3–1 Sheffield Wednesday (англ.). BBC Sport. 12 вересня 2015. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  25. ↑ Burnley 4-0 Bristol City (англ.). BBC Sport. 28 грудня 2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  26. ↑ Burnley's Andre Gray named Sky Bet Championship Player of the Year. English Football League. 17 квітня 2016. Процитовано 9 серпня 2017.
  27. ↑ Marshall, Tyrone (21 червня 2016). 'Padiham Predator' backs Andre Gray to be Premier League success for Clarets. Lancashire Telegraph. Blackburn. Процитовано 22 серпня 2016.
  28. ↑ Burnley 0-1 Swansea City (англ.). BBC Sport. 13 серпня 2016. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  29. ↑ Burnley 2-0 Liverpool (англ.). BBC Sport. 20 серпня 2016. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  30. ↑ Emons, Michael (31 грудня 2016). Burnley 4–1 Sunderland. BBC Sport. Процитовано 4 січня 2017.
  31. ↑ Marshall, Tyrone (1 січня 2017). 'It just proves anything's possible' – Hat-trick hero Andre Gray says Burnley are looking up the table. Lancashire Telegraph. Blackburn. Процитовано 4 січня 2017.
  32. ↑ Premier League: 2016/17: Latest table. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 9 серпня 2017.
  33. ↑ Andre Gray: Watford sign Burnley striker for club record fee (англ.). BBC Sport. 9 серпня 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  34. ↑ Johnston, Neil (12 серпня 2017). Watford 3–3 Liverpool. BBC Sport. Процитовано 20 січня 2020.
  35. ↑ Pritchard, Dafydd (23 вересня 2017). Swansea City 1–2 Watford. BBC Sport. Процитовано 20 січня 2020.
  36. ↑ Andre Gray joins QPR on loan. Queens Park Rangers FC. 31 серпня 2021. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 22 травня 2022.
  37. ↑ Reading 3–3 QPR. BBC Sport. 11 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
  38. ↑ News: First-Team Departures Confirmed. Watford F.C. 26 травня 2022.
  39. ↑ Η ΠΑΕ ΑΡΗΣ ανακοινώνει την απόκτηση του Andre Gray (гр.). Aris F.C. 3 липня 2022. Процитовано 3 липня 2022.
  40. ↑ Άρης μεταγραφές: Επίσημα στους κίτρινους ο Γκρέι. sport24.gr. 3 липня 2022.
  41. ↑ Wood, Mark (6 червня 2012). Gray makes debut but Russians nuke England C (англ.). Luton Today. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  42. ↑ Gray goal gives England victory (англ.). Luton Town F.C. 12 вересня 2012. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  43. ↑ JFF names team for USA friendly. jamaica-gleaner.com. 17 березня 2021.
  44. ↑ Southampton star Nathan Redmond in line for shock international call-up ahead of World Cup 2022.
  45. ↑ United States vs. Jamaica – Football Match Summary – March 25, 2021 – ESPN. ESPN. Процитовано 25 березня 2021.
  46. ↑ WATCH: Andre Gray opens international account with Jamaica. Watford Observer (англ.). 7 червня 2021. Процитовано 19 серпня 2023.
  47. ↑ Wilson, Jeremy (7 травня 2015). Andre Gray: 'Being stabbed turned my life around' (англ.). Daily Telegraph. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  48. ↑ Brooks, Gideon (14 січня 2017). Burnley star Andre Gray on putting his troubled past behind him and climbing up the league. Daily Express. London. Процитовано 14 лютого 2017.
  49. ↑ Gee, Chris (11 лютого 2017). Striker Andre Gray's girlfriend supports Clarets when modelling away shirt in tweet from US tour. Lancashire Telegraph. Blackburn. Процитовано 14 лютого 2017.
  50. ↑ Bird, Daniel (4 червня 2023). Leigh-Anne Pinnock marries footballer Andre Gray in stunning Jamaican wedding. mirror (англ.). Процитовано 11 червня 2023.
  51. ↑ Little Mix's Leigh-Anne Pinnock is engaged as Andre Gray proposed in garden!. Capital (англ.). 28 травня 2020. Процитовано 11 червня 2023.
  52. ↑ Anderson, David (29 січня 2016). Boyhood Arsenal fan Andre Gray cannot wait for Burnley's "massive" FA Cup trip to the Emirates (англ.). Daily Mirror. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  53. ↑ Andre Gray: FA charges Burnley striker with misconduct over tweets (англ.). BBC Sport. 23 серпня 2016. Архів оригіналу за 24 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андре_Грей&oldid=43475100