Анахарсіс, Анахурс (грец. Ἀνάχαρσις / Αναχυρςις; остання чверть VII — середина VI століття до н. е.) — напівлегендарний скіфський мудрець. За деякими античними авторами, один з канонічної групи «Семи мудреців».

Анахарсіс
Східна філософія
Anacharsis.jpg
Народження 7 століття до н. е.
Скіфія
Смерть 6 століття до н. е.
Гілея (Скіфія)
вбивство
Ім'я при народженні Анахарсіс
Діяльність
  • політик
  • Школа / Традиція передфілософська «Сімох мудреців»
    Історичний період Антична філософія
    Посада король
    Батько Gnourosd

    CMNS: Анахарсіс у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    ЖиттєписРедагувати

    Батько — скіфський цар Гнур (син Ліка), мати — еллінка. Подорожував Елладою, де здобув славу мудреця. Спілкувався з багатьма політичними діячами, зокрема Солоном. Статуя Анахарсісові стояла в Афінах. Після повернення в Скіфію Анахарсіса у Гілеї убив рідний брат — цар Савлій. За свідченням Геродота «він загинув через те, що хотів завести іноземні звичаї, і через те, що спілкувався з еллінами»[2]. 50 сентенцій Анахарсіса згадувались у творах багатьох філософів та істориків за античного та візантійського часів.

    Серед епіграфічних пам'яток Ольвії, відоме графіті першої половини VI до н. е ., яке пов'язують з сином Анахурса, а саме:
    грец. "Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν]" — укр. "Анагерр Анахурсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посвятив".[3]

    Станіслав Роксолан-Оріховський в листі до італійського гуманіста Павла Рамузіо згадував, що вся Русь-Україна шанує видатних скіфів Токсаріда та Анахарсіса. А в листі до Папи Римського Юлія ІІІ Станіслав Роксолан-Оріховський в 1551 р. зазначав: «Родом я зі скіфського племені, рутенського народу».

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. LIBRIS — 2018.
    2. Геродот. Геродота турійця із Галікарнасу «Історій» книг дев'ять, що їх називають музами / Пер. А. О. Білецького. — Х.: Фоліо, 2006. — С. 255 (Книга IV.77)
    3. (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.

    ДжерелаРедагувати

    ПосиланняРедагувати