Вікіпедія

Анафора (мовознавство)

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Ана́фора (від грец. ἀναφέρειν — відносити назад, зводити до чогось, повертати) — лінгвістичне явище, залежність інтерпретації деякого виразу від іншого виразу, що зазвичай раніше зустрічався в тексті. Це вираз називається антецедент (якщо він з'являється до анафоричного виразу) або постцедент (якщо з'являється після).

Наприклад, в висловлюванні «Мама мила підлогу. Вона вимила її начисто» анафоричний вираз «вона» відсилає до антецеденту мама, а вираз «її» — до антецеденту підлога. Самий анафоричний вираз часто іменується анафор (англ. Anaphor) і зазвичай є займенником або іншим дейксичним елементом.

Розв'язок анафори (знаходження правильного антецедента для анафоричного займенника) є важливою проблемою в областях штучного інтелекту і комп'ютерної лінгвістики. З 2015 року організація Commonsense Reasoning планує проводити щорічний конкурс «Winograd Schema Challenge», присвячений вирішенню такого роду завдань[1].

Примітки

ред.
  1. ↑ Commonsense Reasoning. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 3 березня 2017.

Література

ред.
  • Büring, Daniel (2005). Binding theory. Cambridge Textbooks in Linguistics. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81280-1.
  • Bussmann, H., G. Trauth, and K. Kazzazi 1998. Routledge dictionary of language and linguistics. Taylor and Francis.
  • Chomsky, N. 1981/1993. Lectures on government and binding: The Pisa lectures. Mouton de Gruyter.
  • Corblin, F. 1996. Quantification et anaphore discursive: la reference aux comple-mentaires. Linguages. 123, 51–74.
  • Kibble, R. 1997. Complement anaphora and dynamic binding. In Proceedings from Semantics and Linguistic Theory VII, ed. A. Lawson, 258—275. Ithaca, New York: Cornell University.
  • McEnery, T. 2000. Corpus-based and computational approaches to discourse anaphora. John Benjamins.
  • Moxey, L. and A. Sanford 1993. Communicating quantities: A psycho-logical perspective. Laurence Erlbaum Associates.
  • Nouwen, R. 2003. Complement anaphora and interpretation. Journal of Semantics, 20, 73–113.
  • Sanford, A., L. Moxey and K. Patterson 1994. Psychological studies of quantifiers. Journal of Semantics 11, 153—170.
  • Tognini-Bonelli, E. 2001. Corpus linguistics at work. John Benjamins.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Анафора_(мовознавство)