Ананггаварман
Ананггаварман (*д/н — 1417) — 2-й магараджадіраджа Пагаруюнга у 1375—1417 роках.
| Ананггаварман | ||
| ||
|---|---|---|
| 1375 — 1417 | ||
| Попередник: | Адітьяварман | |
| Наступник: | Віджаяварман | |
| Національність: | мінангкабау[1] | |
| Країна: | Індонезія | |
Життєпис ред.
Походив з династії Маулі, його молодшої гілки. Син магараджадіраджи Адітьявармана і та Путі Рено Джаліто. Ймовірно невдовзі після народження отримав титул ювараджи (спадкоємця трону). Ім'я Ананггавармана присутньо на Написі Саруасо II[2]. Спадкував владу близько 1375 року. У 1376 році було відправлено посольство до імперії Мін.
Ананггаварман згадується в написі «Хеваджара Ніт'ясмрті», згідно з якою продовжив підтримку ваджраяни. Сприяло розвитку торгівлі з Індостаном, насамперед Віджаянагарською імперією, звідки досить багато купців оселилися в містах Пагаруюнгу, на що на думку вказує напис двома видами письма каві й грантха в написі Бандар Бапахат[3].
1409 року в битві в місцині Паданг Сібусук завдав поразки війську Маджапагіт, внаслідок чого відновила незалежність. Ймовірно зайняв усі колишні землі Мелаю і Шривіджаї, встановивши владу над центральною та південною Суматрою. До кінця панування стає гегемоном усього острова, окрім найпівночіших земель. Помер 1417 року. Йому спадкував зять Віджаяварман.
Родина ред.
Ананггаварман одружений на Путі Рено Деві, від якої має трьох доньок Путі Панджанг Рамбут, Путі Саларех Пінанг Масак і Путі Бонгсу, що вийшли заміж за датуків (вождів) племен мінангкабау, які згодом сформували знать Пагаруюнг.
Примітки ред.
- ↑ Ensiklopedia Tokoh 1001 Orang Minang / за ред. H. Chaniago, R. I. Denas — UMSB Press, 2023. — ISBN 978-623-8416-00-4
- ↑ Kozok, Uli (2015). A 14th Century Malay Code of Laws: The Nitisarasamuccaya. Vol. 16 dari Nalanda-Sriwijaya Series. Institute of Southeast Asian Studies. p. 39. ISBN 9814459747.
- ↑ Schnitger, F. M. (1937). The Archaeology of Hindoo Sumatra. Leiden: Brill Archive. p. 13.
Джерела ред.
- Cheah Boon Kheng, Abdul Rahman Haji Ismail, (1998), Sejarah Melayu, the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society.
- Reichle, Natasha (2007). Violence and Serenity: Late Buddhist Sculpture from Indonesia. ed. berilustrasi. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-2924-7.
- Andaya, Leonard Y. (2008). Leaves of the Same Tree: Trade and Ethnicity in the Straits of Melaka. ed. berilustrasi. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-3189-6.