Аманіастарбарка (д/н — 487 до н. е.) — цар Куша в 510487 роках до н. е.

Аманіастарбарка
Піраміда Аманіастарбарки
Піраміда Аманіастарбарки
Давньоєгипетський фараон
Правління 510—487 до н.е.
Попередник Каркамані
Наступник Сіаспіка
Тронне ім'я (преномен): Сетап-ка-ра
«Ра - той, чий Ка ретельно обирається»
M23L2
rastpkA
Власне ім'я (номен): Аманіастарбарка
G39N5
 
imn
n
istiE10rw
q
Ім'я Гора: Суті
Діти Сіаспіка
Батько Каркамані
Народився невідомо
Помер бл. 487 до н.е.
Місце поховання Нурі

Життєпис

ред.

Син царя Каркамані. Посів трон близько 510 року до н. е. Прийняв горове ім'я — Суті, що попередніми царями не практикувалося. Ймовірно бажав підкреслити незалежність Кушу від Перської імперії Ахеменідів та водночас позначити себе як нащадка давньоєгипетських фараонів.

Налагодив дружні відносини з Аріандом, сатрапом Єгипту, підтримував перетворення о.Елефантини на важливий торгівельний центр. З 496 року до н.е. (після відсторонення Аріанда) підтримував усі антиперські рухи в Єгипті відкрито не виступаючи проти царя Дарія I та сатрапа Ферендата. При цьому зберігав розвинені торгівельні стосунки з персами.

Помер близько 487 року до н. е. Поховано в піраміді № 2 на території Нурі, яку 1917 року було розкопано експедицією Гарвардського університету-Бостонського музею витончених мистецтв. В результаті багато предметів, що належали цьому цареві, зараз перебувають у Бостоні, включаючи ушебті, кераміку, кам'яні предмети та золоті артефакти (чаша,), гранітна гнейсова стела з картушем Аманіастабарки. Інші його артефакти знаходяться в Музеї старожитностей Хартума, зокрема золота пектораль.

Трон спадкував син померлого Сіаспіка в обхід свого стрийка — Астабаркамені, оскільки серед кушитів, практикувалося передача влади братам, і лише потім за віком трон дістався у спадок їх дітям.

Джерела

ред.
  • Adams, W.Y., Nubia, Corridor to Africa, Princeton Univ Pr (September 1984), ISBN 0-691-09370-9
  • Dows Dunham, The Royal Cemeteries of Kush, Volume II Nuri, Museum of Fine Arts Boston, Massachusetts, 1955, p. 168
  • Török, László (1994). Eide, Tormod (ed.). Fontes Historiae Nubiorum I. Bergen: Klassisk Institut, Universitetet i Bergen. pp. 299—300. ISBN 82-991411-6-8.
  • Von Beckerath, Jürgen (1997). Handbuch der Ägyptischen Königsnamen. Mainz: Von Zabern. pp. 270—271. ISBN 3-8053-2591-6.
  • Edwards, David N., The Nubian Past, An Archaeology of the Sudan, 2004, ISBN 0-415-36988-6