Аманіастарбарка
Аманіастарбарка (д/н — 487 до н. е.) — цар Куша в 510–487 роках до н. е.
| Аманіастарбарка | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Піраміда Аманіастарбарки | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Давньоєгипетський фараон | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Правління | 510—487 до н.е. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Попередник | Каркамані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Наступник | Сіаспіка | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
«Ра - той, чий Ка ретельно обирається»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Діти | Сіаспіка | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Батько | Каркамані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народився | невідомо | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Помер | бл. 487 до н.е. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Місце поховання | Нурі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Життєпис
ред.Син царя Каркамані. Посів трон близько 510 року до н. е. Прийняв горове ім'я — Суті, що попередніми царями не практикувалося. Ймовірно бажав підкреслити незалежність Кушу від Перської імперії Ахеменідів та водночас позначити себе як нащадка давньоєгипетських фараонів.
Налагодив дружні відносини з Аріандом, сатрапом Єгипту, підтримував перетворення о.Елефантини на важливий торгівельний центр. З 496 року до н.е. (після відсторонення Аріанда) підтримував усі антиперські рухи в Єгипті відкрито не виступаючи проти царя Дарія I та сатрапа Ферендата. При цьому зберігав розвинені торгівельні стосунки з персами.
Помер близько 487 року до н. е. Поховано в піраміді № 2 на території Нурі, яку 1917 року було розкопано експедицією Гарвардського університету-Бостонського музею витончених мистецтв. В результаті багато предметів, що належали цьому цареві, зараз перебувають у Бостоні, включаючи ушебті, кераміку, кам'яні предмети та золоті артефакти (чаша,), гранітна гнейсова стела з картушем Аманіастабарки. Інші його артефакти знаходяться в Музеї старожитностей Хартума, зокрема золота пектораль.
Трон спадкував син померлого Сіаспіка в обхід свого стрийка — Астабаркамені, оскільки серед кушитів, практикувалося передача влади братам, і лише потім за віком трон дістався у спадок їх дітям.
Джерела
ред.- Adams, W.Y., Nubia, Corridor to Africa, Princeton Univ Pr (September 1984), ISBN 0-691-09370-9
- Dows Dunham, The Royal Cemeteries of Kush, Volume II Nuri, Museum of Fine Arts Boston, Massachusetts, 1955, p. 168
- Török, László (1994). Eide, Tormod (ed.). Fontes Historiae Nubiorum I. Bergen: Klassisk Institut, Universitetet i Bergen. pp. 299—300. ISBN 82-991411-6-8.
- Von Beckerath, Jürgen (1997). Handbuch der Ägyptischen Königsnamen. Mainz: Von Zabern. pp. 270—271. ISBN 3-8053-2591-6.
- Edwards, David N., The Nubian Past, An Archaeology of the Sudan, 2004, ISBN 0-415-36988-6