Амано Юкія
Амано Юкія (яп. 天野之弥, あまのゆきや, МФА: [amano jukʲija]; нар. 9 травня 1947 — пом. 18 липня 2019) — японський дипломат, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) (2009-2019). До цього представник Японії в цій організації, голова ради керівників МАГАТЕ (2005—2006), надзвичайний і повноважний посол Японії при міжнародних організаціях у Відні (2005—2009). Обіймав різні дипломатичні посади, працював над питаннями ядерної енергетики і питаннями нерозповсюдження ядерної зброї. Був одружений. Володів японською, англійською та французькою мовами.
| Амано Юкія | |
|---|---|
| яп. 天野之弥 | |
.jpg) | |
| Народився | 9 травня 1947[3][4][5] Юґавара, Повіт Ашіґара-Шімо, Префектура Канаґава, Японія |
| Помер | 18 липня 2019[1][2] (72 роки) Відень, Австрія |
| Країна |  Японія |
| Діяльність | дипломат, політик |
| Alma mater | Graduate Schools for Law and Politics and Faculty of Law, University of Tokyod, Університет Франш-Контеd, Університет Ніцци і Токійський університет |
| Знання мов | японська, англійська і французька |
| Заклад | Організація Об’єднаних Націй[6] |
| Посада | генеральний директор МАГАТЕ (2009-2019) |
| Партія | Ліберально-демократична партія Японії |
| Нагороди |  |
Біографія
ред.Амано Юкія народився 9 травня 1947 року в містечку Юґавара префектури Канаґава, неподалік від Токіо. В березні 1972 року він закінчив юридичний факультет Токійського університету, а в квітні влаштувався на роботу в Міністерство закордонних справ Японії. 1973 року Амано продовжив навчання у французькому Університеті Франш-Конте (Université de Franche-Comté), а в 1974—1975 роках навчався в університеті Ніцци.
Амано працював у посольствах Японії в Лаосі, Бельгії та США, з 1988 по 1990 рік він був старшим науковим співробітником та директором з координації досліджень в Японському інституті міжнародних відносин. Пізніше він працював викладачем і дослідником в університеті Яманасі, токійському Софійському університеті, Візергедівскому центрі міжнародних відносин при Гарвардському університеті (Weatherhead Center for International Affairs, Harvard University) і Монтерейскому інституті міжнародних відносин (Monterey Institute of International Studies).
1990 року Амано став директором центру публікацій та інформації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) в Японії, але потім продовжив працювати в японському Міністерстві закордонних справ. 1993 року він очолив департамент Міністерства закордонних справ з атомних досліджень, в тому ж році був призначений директором департаменту з ядерної енергетики. 1994 року Амано став радником японської делегації на Конференції з роззброєння у Швейцарії (Conference on Disarmament), брав участь в укладанні міжнародних договорів про нерозповсюдження ядерної зброї в 1995 році і про всеосяжну заборону ядерних випробувань у 1996 році. 1997 року він став головним консулом Японії в Марселі.
1999 року Амано був призначений на посаду заступника керівника департаменту японського Міністерства закордонних справ Японії у справах науки і контролю за озброєннями. З 2000 по 2001 роки він був головою групи з ядерної безпеки організації «Великої сімки» (G7). 2001 року Амано працював експертом при президії ООН, а наступного року повернувся до Японії, ставши головою Відділу у справах науки і контролю за озброєннями Міністерства закордонних справ. Протягом 2004 — 2005 років він очолював Відділ у справах науки, роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї.
В жовтні 2005 року Амано став представником Японії в Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ), і в тому ж році був обраний головою ради керівників організації (обіймав цю посаду до 2006 року). У 2005—2009 роках він був надзвичайним і повноважним послом Японії при міжнародних організаціях у Відні. 2005 року, коли Нобелівська премія миру дісталася МАГАТЕ та генеральному директору організації Мохамеду ель-Барадеї, одна з двох нагород була вручена Амано як представнику агентства.
2008 року Амано був висунутий японським урядом на посаду генерального директора МАГАТЕ. У липні 2009 року після шостого туру голосування Амано набрав необхідні дві третини голосів ради організації й був обраний на посаду генерального директора агентства на чотирирічний термін. Його основним суперником в останньому турі голосування був представник ПАР в МАГАТЕ Абдул Самад Мінті (Abdul Samad Minty). За Амано голосували представники індустріально-розвинених держав, у той час як Мінті віддали перевагу країни, що розвиваються, а також Росія. У вересні призначення Амано було підтверджено формальним голосуванням генеральної конференції МАГАТЕ, в листопаді 2009 року він вступив на посаду, змінивши на цій посаді ель-Барадеї.
BBC припускало, що на посаді глави МАГАТЕ Амано буде займатися проблемою розповсюдження ядерної зброї, при цьому підкреслювалося, що його країна піддалася атомним бомбардуванням в ході Другої світової війни[7]. На думку російських аналітиків, Амано мав намір деполітизувати МАГАТЕ[7][8] і, на відміну від свого попередника, буде підтримувати позицію США з питань ядерної програми Ірану. Також він мав приділяти пильну увагу Північної Кореї[9]. У вересні 2009 року Амано підтримав російський проект створення міжнародного центру зі збагачення урану в Ангарську. Проекти подібних центрів пропонували США (спільно з Казахстаном) і Німеччина, однак Амано вважав, що саме російський проект дозволить отримати доступ до дешевої атомної енергії всім країнам, у яких немає власних заводів зі збагачення урану[10][11].
Амано належать праці з питань нерозповсюдження ядерної зброї. 1994 року він опублікував статтю про морське поховання радіоактивних відходів Росією після участі в двосторонньої комісії, що вивчала можливі способи утилізації ракетного палива з російських підводних човнів.
Примітки
ред.- ↑ а б https://www.okaz.com.sa/article/1738193
- ↑ а б https://www.dw.com/ar/%D9%88%D9%81%D8%A7%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D9%8A%D8%A7%D8%A8%D8%A7%D9%86%D9%8A-%D9%8A%D9%88%D9%83%D9%8A%D8%A7-%D8%A3%D9%85%D8%A7%D9%86%D9%88-%D8%A7%D9%84%D9%85%D8%AF%D9%8A%D8%B1-%D8%A7%D9%84%D8%B9%D8%A7%D9%85-%D9%84%D9%84%D9%88%D9%83%D8%A7%D9%84%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%AF%D9%88%D9%84%D9%8A%D8%A9-%D9%84%D9%84%D8%B7%D8%A7%D9%82%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%B0%D8%B1%D9%8A%D8%A9/a-49698299
- ↑ Hayes D. C. Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ https://www.iaea.org/newscenter/pressreleases/announcement — 2019.
- ↑ а б Profile: Yukiya Amano. — BBC News, 02.07.2009
- ↑ Вячеслав Юрин. Новым главой МАГАТЭ избран Юкия Амано из Японии. — Deutsche Welle, 02.07.2009
- ↑ Артем Опарин. Японский мирный атом. — РБК Daily, 15.09.2009
- ↑ Андрей Терехов. Новый глава МАГАТЭ поддержал Москву. — Независимая газета, 16.09.2009
- ↑ Андрей Федяшин. МАГАТЭ и ядерное наследство Эль-Барадеи. — Новости-Азербайджан, 26.05.2009
Посилання
ред.- (англ.) Біографія Амано Юкії // Офіційна сторінка МАГАТЕ [Архівовано 7 січня 2011 у Wayback Machine.]
- (англ.) Сторінка генерального директора МАГАТЕ [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- (яп.) Біографія Амано Юкії // Офіційна сторінка Міністрества закордонних справ Японії [Архівовано 18 липня 2009 у Wayback Machine.]
- (рос.) Амано Юкия // Лентапедія [Архівовано 19 березня 2011 у Wayback Machine.]