Аль-Сальт бін Малік

Аль-Сальт бін Малік (араб. الصلت بن مالك‎‎; д/н — 885) — 7-й імам Другого імамату Оману в 851—885 роках.

Аль-Сальт бін Малік
араб. الصلت بن مالك‎
Посада	Imam of Omand

Життєпис

Походив з племенної підгрупи Атік племені Азд (нащадків набатеїв або сабеїв). Син шейха Маліка Насра аль-Мінгала. Відомостей про нього бракує. 851 року обирається новим імамом в день смерті свого попередника Аль-Муганну бін Джайфара з клану Яхмед (підгрупи Атік).

Продовжив політику з централізації управління та перетворення імамату з фактичного союзу кланів Атік в повноцінну державу. Перетворив свою резиденцію Нізва в фортецю. Під час свого правління він відправив армаду з понад 100 суден нібито на прохання поетеси Фатіма аль-Сукутрійя, щоб відвоювати острів Сокотра, захоплений ефіопами. Йому приписується військовий закон, що детально описує військову владу ібадитських улемів та поводження з мусульманами й немусульманами.

Зрештою посилення влади імама призвело до повстання у 885 році під проводом Муси ібн муси, який у битві біля аль-Равда (неподалік Нізви) завдав рішучої поразки Аль-Сальту, що загинув разом зі своїми синами аль-Мінгалом і гасаном. Наслідком цього стала війна між кланами, до якої долучилися сусідніми племена. З цього скористався Мухаммад ібн Наср, валі (намісник) аль-Бахрейну (провінції, що включало арабське узбережжя Перської затоки), який завдав поразки наступному імаму Рашиду бін Аль-Надхару 886 року. Зрештою інший імам Аззан бін Тамім визнав зверхність Аббасидського халіфату.

Джерела

• Al-Salmi, Abdulrahman (2001) The Omani siyar as a literary genre and its role in the political evolution and doctrinal development of Eastern Ibadism, with special reference to the epistles of Khwarizm, Khurasan and Mansura, Durham theses, Durham University
• Gaiser, Adam (2010). «The Ibāḍī „stages of religion“ re-examined: Tracing the history of the Masālik al-Dīn». Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London. 73 (2): 216