Альошнікова Ліліана Лазарівна
Ліліана Лазарівна Альошнікова (1935–2008) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР.
Альошнікова Ліліана Лазарівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 25 липня 1935[1] Москва, СРСР | |||
Померла | 5 серпня 2008 (73 роки) Москва, Росія | |||
Поховання | Нове Донське кладовище | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | акторка, кіноакторка | |||
Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1958) | |||
Заклад | Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна і Кіностудія імені Горького | |||
Роки діяльності | з 1956 | |||
У шлюбі з | Сегель Яків Олександрович | |||
IMDb | nm0018109 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Альошнікова Ліліана Лазарівна у Вікісховищі | ||||
Життєпис
ред.Ліліана Альошнікова народилась 1935 року. У 1958 році вона закінчила Театральне училище імені Бориса Щукіна (курс Йосипа Рапопорта)[2]. По закінченні училища прийшла до Московського драматичного театру імені О. С. Пушкіна. Їй майже не давали ролей, і вона незабаром пішла з театру[3].
Дебют Альошнікової в кіно відбувся в 1956 році у фільмі режисера-початківця Юрія Єгорова[3]. Глядачеві вона запам'яталася відразу: тоненька дівчинка в запраній ситцевій сукні, із зворушливими кісками. Героїні Ліліани Альошнікової в різних фільмах мають спільні риси: вони відкривають світ заново, вибудовуючи його на очах глядача з крупиць свого життєвого досвіду. Героїні Ліліани Альошнікової глибоко порядні й чесні, випромінюють тепло, підтримку й доброту. Секрет її чарівності складний і простий одночасно: він у проникаючій силі впливу з екрану, в чистоті та цілісності, безкомпромісності і вірності.[3]
Попрацювавши у 1958—1959 роках актрисою Московського театру імені О. С. Пушкіна Ліліана Альошнікова з 1967 року перейшла на кіностудію імені Горького.
Ліліана Альошнікова померла 2008 року, похована на Донському кладовищі. Урну з прахом підхоронили до могили її чоловіка Якова Сегеля.
Родина
ред.Чоловік — актор і кінорежисер Яків Сегель.
Син — кінооператор Олександр Альошніков.
Мати — балерина Елеонора Бендак.
Батько — актор Петро Березов, але він пішов від дружини ще до народження дочки, і тому своїм справжнім батьком актриса завжди вважала вітчима — інженера Лазаря Юхимовича Альошнікова.
Визнання і нагороди
ред.- заслужена артистка РРФСР (1989)
Творчість
ред.Ролі в театрі
ред.- 1959 — Траса
Ролі в кіно
ред.- 1956 — Вони були першими — Глаша
- 1956 — Це починалося так... — Таня Громова
- 1958 — Місто запалює вогні — Шура Митясова
- 1959 — Сонце світить всім — Світлана
- 1961 — Дорослі діти — Люся Корольова
- 1963 — Штрафний удар — Людмила Мілованова, кореспондентка
- 1966 — Сіра хвороба — Катя
- 1967 — Розбудіть Мухіна! — Ліда, Лідія, Лівія
- 1970 — Секундомір — Тамара
- 1971 — Дві посмішки — бабуся в молодості
- 1971 — Ціна швидких секунд — Соня Крилова
- 1973 — Крапля в морі — Ліля, мама Віті
- 1975 — Що з тобою відбувається? — мама Ніни
- 1976 — Спростування (телесеріал) — Марченко
- 1977 — Ризик — благородна справа — Олена Алексєєва
- 1978 — Фотографії на стіні — мати Сергія
- 1979 — В одне прекрасне дитинство — мама Петі
- 1983 — Я вас дочекаюся — інвалід
- 1984 — Інопланетянка — інопланетянка О
Примітки
ред.- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Выпуски 50-х гг. :: Официальный сайт Театрального института имени Бориса Щукина. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2019.
- ↑ а б в Мирон Черненко. Ліліана Алешникова // «Мистецтво», «Актори радянського кіно». Випуск другий. М., 1966, стор 272
Посилання
ред.- Ліліана Альошнікова на Авторському сайті Олексія Тремасова [Архівовано 16 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)