Відкрити головне меню

Альбе́рто де Алме́йда Кавалька́нті (італ. Alberto Cavalcanti, 6 лютого 1897, Ріо-де-Жанейро, Бразилія — 23 серпня 1982, Париж, Франція) — кінорежисер, сценарист, продюсер та художник.

Альберто Кавальканті
Alberto Cavalcanti
Alberto Cavalcanti.jpg
Ім'я при народженні Альберто де Алмейда Кавальканті
Дата народження 6 лютого 1897(1897-02-06)
Місце народження Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Дата смерті 23 серпня 1982(1982-08-23) (85 років)
Місце смерті Париж, Франція
Національність італієць
Громадянство Flag of Brazil (1968–1992).svg Бразилія
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
Роки активності 1922 — 1976
IMDb ID 0146709

ЖиттєписРедагувати

Альберто Кавальканті народився в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) у сім'ї відомого математика італійського походження. У 1917-му у 18-річному віці закінчив Женевський університет, де вивчав архітектуру та юриспруденцію. Приїхавши цього ж року до Парижа, залучився до діячів «Авангарду».

У 1922 році почав працювати в кіно як художник-декоратор у фільмах режисера Марселя Л'Ерб'є «Нелюдяна» і «Покійний Маттіас Паскаль». У 1926 році дебютував як режисер, поставивши фільм «Тільки час», що мав принципове значення для кіноавангардистів, і став свого роду маніфестом документалізму в авангардному кіно. У першому ж своєму фільмі Кавальканті на противагу усім іншим доводив, що і документальна картина довколишнього світу також може слугувати матеріалом для експериментів з часом і простором, давши поштовх особливому різновиду документального кіно — поетичному документальному фільму.[1].

У 1934 році на запрошення англійського режисера-документаліста Джона Грірсона Кавальканті переїхав до Лондона, де працював продюсером та керівником виробництва в очолюваному Грірсоном кінооб'єднанні GPO Film Unit[en]. У 1945 році спільно з Б. Дірденом, Ч. Крайтоном и Р. Геймером поставив ігровий фільм «Пізно вночі», який у 1946 році отримав приз Кінофестивалю в Локарно за найкращий сценарій.

Повернувшись у 1950 році до Бразилії, Кавальканті працював там продюсером на кіностудії в Сан-Паулу, яку і очолював, а у 1952 році заснував кіностудію «Кінофільмес» (Kino Filmes), де поставив свій найкращий фільм «Пісня моря» (1952).

У 1954 році після внесення його до «чорного списку» за комуністичні погляди, Альберто Кавальканті повернувся до Європи. Протягом 1960–1970 років працював в Австрії, Англії, Франції.
Син Альберто Кавальканті — бразильський кінорежисер Івері Кавальканті[2].
У 1953 році в Бразилії вийшла автобіографічна книга Альберто Кавальканті «Filme e Realidade» (Кіно і реальність).

Помер Кавальканті в Парижі у 85-річному віці.

Обрана фільмографіяРедагувати

Рік Назва Оригінал Країна/Опис
1927 На рейді En rade  
1928 Капітан Фракасс Captain Fracasse  
1929 Червона шапочка Le petit chaperon rouge  
1930 Канікули диявола Les vacances du diable  ,  
1931 На загубленому острові Dans une île perdue  
1942 Як пройшов день? Went the Day Well?  
1944 Любитель шампанського Champagne Charlie  
1945 Пізно вночі Dead of Night  
1947 Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі The Life and Adventures of Nicholas Nickleby  
1947 Перший джентельмен The First Gentleman  
1947 Вони зробили мене втікачем They Made Me a Fugitive  
1952 Пісня моря O Canto do Mar  
1959 Перша ніч La prima notte  ,  
1959 Пан Пунтіла і його слуга Матті Herr Puntila und sein Knecht Matti  ,  

Нагороди та номінаціїРедагувати

Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1946 Кінофестиваль в Локарно При за найкращий сценарій «Пізно вночі» Перемога
1947 Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах Найкращий режисер «Пісня моря» Перемога
Венеційський кінофестиваль Міжнародний Гран-прі «Вони зробили мене втікачем» Номінація
1954 Каннський кінофестиваль Гран-прі «Пісня моря» Номінація

ДжерелаРедагувати

  • КАВАЛКАНТИ, Кавальканти Алберху // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. Беленький И. Французкое кино 20-х годов // Лекции по всеобщей истории кино: Годы беззвучия: Кн. 1, Кн.2: Учебное пособие / Отв. редактор В. А. Луков. — М. : Гуманитарный институт телевидения и радиовещания им. М. А. Литовчина (ГИТР), 2008. — 416 с. — 2000 прим. — ISBN 978-5-94237-032-9.(рос.)
  2. У карты киномира. Бразилия // Советский экран. — М. : «Правда», 1982. — Вип. 4 (лютий). — С. 17. (рос.)

ПосиланняРедагувати