Альберто Бігон

італійський футболіст

Альберто Бігон (італ. Alberto Bigon, нар. 31 жовтня 1947, Падуя) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Альберто Бігон
Альберто Бігон
Особисті дані
Народження 31 жовтня 1947(1947-10-31) (74 роки)
  Падуя, Італія
Зріст 180 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1962-1966 Італія «Падова»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1964–1967 Італія «Падова» 64 (14)
1967 Італія «Наполі» 0 (0)
1967–1969 Італія СПАЛ 49 (10)
1969–1971 Італія «Фоджа» 65 (18)
1971–1980 Італія «Мілан» 218 (56)
1980–1982 Італія «Лаціо» 57 (12)
1982–1984 Італія «Ланероссі» 57 (14)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1967 Італія Італія U-21 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1984–1986 Італія «Конельяно»
1986–1987 Італія «Реджина»
1987–1989 Італія «Чезена»
1989–1991 Італія «Наполі»
1991–1992 Італія «Лечче»
1992–1993 Італія «Удінезе»
1995 Італія «Асколі»
1996–1997 Швейцарія «Сьйон»
1997–1998 Італія «Перуджа»
1999–2000 Греція «Олімпіакос»
2007 Швейцарія «Сьйон»
2008 Швейцарія «Сьйон»
2008–2009 Словенія «Інтерблок»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Мілан», вигравши з ним низку трофеїв протягом 1970-х років. Як тренер найбільших результатів здобув з «Наполі», з якими вигравав чемпіонат і Суперкубок Італії.

Клубна кар'єраРедагувати

Народився 31 жовтня 1947 року в місті Падуя. Вихованець футбольної школи клубу «Падова». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1964 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 64 матчах Серії В.

Влітку 1967 року перейшов у клуб Серії А «Наполі», але не зіграв у ньому жодного матчі і вже у листопаді перейшов в інший клуб елітного дивізіону СПАЛ[1]. У футболці цього клубу Бігон до кінця сезону 1967/68 провів чотирнадцять матчів у Серії А, але не зміг запобігти вильоту клубу. У наступному сезоні у Серії B він став основним гравцем, але команда знову виступала невдало і вилетіла до Серії С.

 
Альберто Бігон під час виступів за «Мілан» у сезоні 1974/75.

Влітку 1969 року Бігон перейшов у «Фоджу», з якою у першому ж сезоні вийшов до Серії А, проте втриматись в еліті команда не зуміла і за підсумками сезону 1970/71 вилетіла назад до другого дивізіону.

Втім Бігон залишився у еліті італійського футболу, перейшовши 9 липня 1971 року до «Мілану»[2]. Відіграв за «россонері» наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, зігравши за цей час 218 матчів і забивши 56 голів у Серії А. Після початку на позиції центрального нападника, згодом перемістився в півзахист, поєднуючи атакуючі навички. За цей час виборов титул чемпіона Італії 1978/79, тричі ставав володарем Кубка Італії, а також виграв Кубок Кубків УЄФА 1973 року. Крім того в цей час він зіграв свій єдиний матч у складі молодіжної збірної Італії.

Влітку 1980 року, після Корупційного скандалу, за результатами якого «Мілан» було відправлено до Серії В, Бігон перейшов у «Лаціо», що теж був одним з головних підозрюваних у цьому і скандалі і після апеляції також відправився до Серії В. За римську команду Бігон провів два сезони, але повернути її в еліту не зумів.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ланероссі» в Серії С1, за який виступав протягом 1982—1984 років, після чого закінчив кар'єру у віці 39 років.

Кар'єра тренераРедагувати

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1984 року, очоливши тренерський штаб клубу «Конельяно» в аматорських лігах.

1986 року став головним тренером «Реджини» з Серії С1. Тренував команду з Реджо-Калабрія один рік, після чого пішов на підвищення, очоливши клуб Серії А «Чезена», яку два сезони рятував віл вильоту.

1989 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Наполі», з яким завоював друге в історії неополітанців Скудетто (1990), і в тому ж році Суперкубок Італії. Після низького 8 рядка в сезоні 1990/91 Бігон залишив Неаполь і перейшов у «Лечче» із Серії В. Зайнявши з командою низьке десяте місце в таблиці, що не відповідало вимогам керівництва клубу, Альберто був звільнений.

У сезоні 1992/93 Бігон тренував «Удінезе», який врятував від вильоту з Серії А у поєдинку плей-оф проти «Брешії». Незважаючи на успішне закінчення, він залишив клуб влітку 1993 року і був безробітним протягом двох років. Навесні 1995 року він отримав пропозицію від «Асколі», який перебував у Серії B з небезпекою вильоту. Але навіть при Альберто Бігоні не відбулося покращення продуктивності і клуб не зумів уникнути вильоту в Серію С1, хоча Бігона у команді на той момент вже не було.

В сезоні 1996/97 Бігон став біля керма швейцарського «Сьйона», з яким виграв чемпіонат Швейцарії і національний Кубок у 1997 році[3]. Повернувшись у вересні 1997 року до Італії, Бігон зайняв пост головного тренера «Перуджі», що виступала в Серії В у сезоні 1997/98, але ще по ходу сезону був звільнений.

У листопаді 1999 року Бігон отримав запрошення від грецького «Олімпіакоса»[4], але, незважаючи на поточне перше місце в чемпіонаті, залишив команду 10 квітня 2000 року.

Після семи років без роботи, Бігон повернувся до футболу у лютому 2007 року, коли вдруге очолив «Сьйон»[5]. Він закінчив з командою на третьому місці у Суперлізі Швейцарії, що означало кваліфікацію в Кубок УЄФА, однак у кінці року покинув клуб.

11 серпня 2008 року був призначений новим головним тренером словенського клубу «Інтерблок»[6], але вже у вересні того ж року через різницю з Правлінням у питаннях кадрової політики покинув клуб за взаємною згодою з клубом через особисті проблеми зі здоров'ям[7].

У 2009 році, у віці 62 років, прийняв рішення піти з футболу.

Статистика виступівРедагувати

Статистика клубних виступівРедагувати

Сезон Команда Чемпіонат
Ліга Ігор Голів
1964–65   «Падова» B 5 0
1965–66 B 24 4
1966–67 B 35 10
Усього за «Падову» 64 14
1967–68   «Наполі» A 0 0
1967–68   СПАЛ A 14 1
1968–69 B 35 9
Усього за СПАЛ 49 10
1969–70   «Фоджа» B 37 11
1970–71 A 28 7
Усього за «Фоджу» 65 18
1971–72   «Мілан» A 29 14
1972–73 A 28 10
1973–74 A 22 1
1974–75 A 26 3
1975–76 A 24 5
1976–77 A 22 4
1977–78 A 23 5
1978–79 A 26 12
1979–80 A 18 2
Усього за «Мілан» 218 56
1980–81   «Лаціо» B 32 9
1981–82 B 25 3
Усього за «Лаціо» 57 12
1982–83   «Віченца» C1 31 9
1983–84 C1 26 7
Усього за «Віченцу» 57 14
Усього за кар'єру 510 124

Титули і досягненняРедагувати

Як гравцяРедагувати

«Мілан»: 1978–79
«Мілан»: 1971–72, 1972–73, 1976–77
«Мілан»: 1972–73

Як тренераРедагувати

«Наполі»: 1989–90
«Наполі»: 1990
«Сьйон»: 1996–97
«Сьйон»: 1996–97

ПриміткиРедагувати

  1. La Stampa, 11 novembre 1967, pagina 10
  2. Emeroteca.coni.it, ред. (9 luglio 1971). Trasferiti. Архів оригіналу за 23 aprile 2014. 
  3. Bigon nouveau coach de l'Interblock Ljubljana [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] 20min.ch
  4. Olympiacos appoint new coach. UEFA.com (Union of European Football Associations). 11 листопада 1999. Архів оригіналу за 29 січня 2000. Процитовано 26 жовтня 2014. 
  5. АЛЬБЕРТО БИГОН ВЕРНУЛСЯ НА ТРЕНЕРСКИЙ МОСТИК "СЬОНА". Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 9 травня 2018. 
  6. CALCIO, BIGON NUOVO ALLENATORE DELL'INTERBLOCK LJUBLJANA [Архівовано 10 травня 2018 у Wayback Machine.] repubblica.it
  7. Capodistriani colpiti e affondanti a Nova Gorica (Italian). 29 вересня 2008. Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 4 листопада 2008. 

ПосиланняРедагувати