Алтунташ

Алтунташ
Помер	1032
Підданство	Держава Газневідів
Національність	тюрок
Титул	хорезмшах
Термін	1017—1032 роки
Попередник	Абул-Харит Мухаммед
Наступник	Саїд Газневі
Конфесія	іслам
Рід	Алтунташиди
Діти	Гарун ібн Алтунташ і Ісмаїл Хандан
	; ; ;

Абу-Саїд Алтунташ (*д/н —1032) — хорезмшах та військовик в державі Газневідів.

Життєпис ред.

Про походження нічого невідомо. Ймовірно був тюрком з якогось племені на сході Мавераннахру. Вперше згадується у 1000 році. Розпочав службу за правління Себук-Тегіна, що зміцнив Газневідів. Себук-Тегін призначив Алтунташа хаджибом (очільником гвардії). У 1008 році Алтунташ звитяжив у битві при Шархіяні (поблизу Балху), де газневідські війська завдали поразки Караханідам.

У 1011 році султаном Махмудом Газневі призначається валі (намісником) Герату. У 1017 році брав участь у поході на Хорезм, який вдалося підкорити та приєднати до держави Газневідів. Після цього Алтунташ стає намісником завойованих земель з титулом хорезмшах. Своєю ставкою зробив Кят (старовинну хорезмійську столицю), але потім переніс її до Ургенчу. При цьому поставив свого сина заміщати себе в Гераті. В Хорезмі Алтунташ завдав поразки огузам та карлукам, що вдерлися в межі Хорезму. після цього здійснив похід на південь Мангишлаку.

У 1024 році відіграв важливу роль в успішному поході Махмуда Газневі проти Алі-тегіна, караханідського володаря Мавераннахра. Було захоплено Самарканд, з великими трофеями Алтунташ разом з Махмудом Газневі повернувся до Хорасану. В подальші роки з успіхом діяв проти огузів.

У 1030 році зі сходженням на трон Масуда Газневі намагався проводити власну політику з огляду на перенесення уваги нового газневідського володаря на південь та Пенджабу.

У 1032 році вдерся до Мавераннахра, де намагався повалити Алі-Тегіна. Було захоплено Бухару, проте битва при Дабусії не виявила переможця. Водночас Алтунташ отримав смертельне поранення й незабаром помер. Його син Гарун зумів стати правителем Хорезму лише у 1034 році.

Джерела ред.

M. Nazim, The Life and Times of Sulṭān Maḥmūd of Ghazna, Cambridge, 1931
C.E. Bosworth The Cambridge History of Iran, Vol. 5, Ed. J. A. Boyle, (Cambridge University Press, 1968)