Алматинська ТЕЦ-3

Алматинська ТЕЦ-3 — теплова електростанція на півдні Казахстану в найбільшому місті країни Алмати. Первісно була відома як Ала-Атинська ДРЕС (радянський термін «Державна районна електростанція»).

Алматинська ТЕЦ-3

43°25′27″ пн. ш. 77°00′23″ сх. д.
Країна	Казахстан
Розташування	Казахстан
Введення в експлуатацію	1962—1972
Модернізація	1973, 1976, 1985 (модернізація турбін 3, 2, 1 у теплофікаційні)
Вид палива	вугілля
Водозабір	свердловини
Котельні агрегати	7 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-100Ф02 (котли 1 — 7)
Турбіни	всі парові, 3 Ленінградський металічний завод К-50-90 / N-41-90 (турбіни 1 — 3, до / після модернізації), 1 Ленінградський металічний завод РК-50-90 (турбіна 4)
Електрогенератори	4 Новосибірський турбогенераторний завод ТВ-60-2 (турбоагрегати 1 — 4)
Встановлена електрична потужність	200 (1965), 173 (1985)
Встановлена теплова потужність	299 / 272 Гкал/год (2020, номінальна /фактична)
Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год	1136 (2020)
Материнська компанія	АТ «Алматинські електричні станції».
Сайт	ales.kz
ідентифікатори і посилання
Алматинська ТЕЦ-3

В 1962—1972 роках на майданчику станції ввели в дію сім однотипних парових котлів від Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-100Ф02 продуктивністю по 160 тонн пари на годину. Від них живились чотири конденсаційні парові турбіни від Ленінградського металічного заводу типу К-50-90 потужністю по 50 МВт, які стали до ладу в 1962 (дві), 1964 та 1965 роках.

В 1973, 1976 та 1985 роках турбіни № 3, № 2 та № 1 пройшли модернізацію у теплофікаційні зі зниженням потужності до 41 МВт та перемаркуванням у тип Т-41-90.

Як паливо ТЕЦ споживає вугілля.

Для видалення продуктів згоряння використовують 2 димарі висотою 60 метрів та 100 метрів.

Водопостачання станції провадиться зі свердловин, пробурених на розташованому поруч Покровському родовищі підземних вод.

Видача електроенергії відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 220 кВ.