Вікіпедія

Алжирці у Великій Британії

етнічна група
(Перенаправлено з Алжирці у Великобританії)

Алжирці у Сполученому Королівстві є жителями Сполученого Королівства з Алжиру. Серед них є іммігранти алжирського походження та їхні нащадки британського походження.


За даними Інформаційного центру про надання притулку та біженців (ICAR), алжирське населення Великої Британії не є добре відомим чи зрозумілим широкому загалу.[1] Чисельність алжирців була невеликою до початку 1990-х років, з тих пір вона зросла, частково в результаті громадянської війни в Алжирі 1991—2002 років. Проте населення залишається невеликим у порівнянні з іншими, більш усталеними групами біженців.[1] ICAR також стверджує, що «існує мало відчуття єдиної „спільноти“» алжирців у Великій Британії та що існує певний ступінь взаємної підозри серед британських алжирців[1].

Демографія ред.

Населення ред.

Згідно з переписом населення Великої Британії 2001 року, у Великій Британії проживало 10 670 алжирців[2]. Перепис 2011 року зафіксував 23 601 жителя Англії, 328 Уельсу[3], 895 Шотландії[4] та 132 Північної Ірландії, які народилися в Алжирі[5]. За оцінками Управління національної статистики, у 2017 році 33 000 жителів Великої Британії народилися в Алжирі[6].

Розміщення населення ред.

Більшість алжирців у Великій Британії можна знайти в районі Великого Лондона, зокрема Волтемстоу, Еджвер, Лейтон і Фінсбері Парк (район) (останній з яких став широко відомий як «Маленький Алжир»).[7] Окрім британської столиці, значні громади алжирців проживають у Глазго, Шеффілді, Бірмінгемі, Манчестері, Лестері та Борнмуті.[7]

Національна асоціація британських арабів класифікує іммігрантів, які народилися в Алжирі, як арабів. На основі даних перепису 2011 року це вказує на те, що вони є п'ятою за чисельністю популяцією британських арабів за країною народження.[8]

Вік і стать ред.

Розслідування 2007 року, проведене Міжнародною організацією з міграції, показало, що алжирська громада у Великій Британії в цілому була досить молодою, близько половини всіх алжирців у Великій Британії, за прогнозами, були віком до 40 років.[7] Як уже пояснювалося, алжирська громада у Великій Британії є досить невеликою, але швидко розвиваючою етнічною групою. Те саме дослідження МОМ показало, що з усіх алжирців, які проживають у Великій Британії, 20 % з них були зареєстровані в переписі 1991 року і ще 30 % в переписі 2001 року, а решта 50 % прибули протягом першого десятиліття 21 століття.[7] З точки зору статі, перепис населення 2001 року показав, що 71 % алжирців у Великій Британії були чоловіками, тоді як останні оцінки припускають, що дисбаланс між чоловіками та жінками може бути ще більшим. Вважається, що це пов'язано з тим, що чоловіки без документів мають більше шансів дістатися до Великої Британії, ніж жінки без документів.[7]

Релігія ред.

Більшість алжирців, які проживають у Великій Британії, є мусульманами. Мечеть Східного Лондона приваблює багато алжирців. Проте мечеть Сулейманіє, яка належить британсько-турецькій громаді, також повідомляється, що приваблює багато алжирців (особливо алжирських турків).[9]

Особи, які шукають притулку ред.

Алжир є значним джерелом шукачів притулку до Великої Британії. Більшість із них є законослухняними та мирними громадянами, але численні алжирці, які проживають у Великій Британії, привернули увагу громадськості через свої екстремістські погляди.[10] Алжир є найбільшим джерелом заявок на надання притулку з арабської Північної Африки до Великої Британії та поряд із Сомалі, Демократичною Республікою Конго, Нігерією та Сьєрра-Леоне як африканськими країнами з найбільшою кількістю осіб, які звертаються за правами на притулок та отримують право в них.[11] Нижче наведено таблицю, яка показує кількість алжирців, які подали заявки на притулок у Великій Британії, порівняно з кількістю тих, хто фактично його отримав (1998—2007).[11]

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Отримані заявки 1,260 1,385 1,635 1,140 1,060 550 490 255 225 260
Прийняті заявки 310 475 65 65 20 5 10 5 0 0
Відхилені заявки 950 910 1,570 1,075 1,040 545 480 250 225 260
Відсоток успіху 25 % 34 % 4 % 6 % 2 % 1 % 2 % 2 % 0 % 0 %

Набуття громадянства ред.

Нижче наведено таблицю, яка показує, скільки алжирців отримали британське громадянство та право на проживання (1998—2007).

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Особи, які отримали громадянство 332[12] 376[13] 629[14] 705[15] 1,345[16] 1,145[17] 1,255[18] 1,485[19] 1,015[20] 1,170[21]

Відомі люди ред.

  • Elyes Gabel: актор, відомий своїми ролями в драмах BBC Casualty і Waterloo Road, а також своєю роллю в 1 і 2 сезонах серіалу «Гра престолів».
  • Тарік О'Ріган: композитор. Він є лауреатом двох премій British Composer Awards, а деякі його роботи були відзначені двома номінаціями на Греммі
  • Сай Кернін, британський співак/автор пісень і музикант
  • Рачіда Ламарі: письменниця, музикант і культурний діяч. Вона є засновницею культурної організації Culturama
  • Сімона Лабіб, шотландська актриса
  • Фейсал Беттаче, англійський професійний футболіст, який грає на позиції півзахисника Олдем Атлетік на правах оренди з Куїнс Парк Рейнджерс.
  • Заїда Бен-Юсуф: фотограф-портретист, народилася в Англії, де провела свої перші роки до переїзду до Америки. У 1901 році журнал Ladies Home Journal вважав її однією з «найвидатніших жінок-фотографів Америки».

Джерела ред.

  1. ↑ а б в Information Centre about Asylum and Refugees : Navigation guides : Algerians. web.archive.org. 16 липня 2011. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 2 грудня 2022.
  2. ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 17 червня 2009. Архів оригіналу за 17 червня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  3. ↑ webarchive.nationalarchives.gov.uk https://webarchive.nationalarchives.gov.uk/ukgwa/20160105160709/http://www.ons.gov.uk/ons/rel/census/2011-census/quick-statistics-for-england-and-wales-on-national-identity--passports-held-and-country-of-birth/rft-qs213ew.xls. Процитовано 2 грудня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  4. ↑ 2011 Census: Key Results from Releases 2A to 2D. Scotland's Census (англ.). Процитовано 2 грудня 2022.
  5. ↑ Northern Ireland Statistics and Research Agency. Wikipedia (англ.). 22 вересня 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  6. ↑ Office for National Statistics. Wikipedia (англ.). 3 вересня 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  7. ↑ а б в г д International Organization for Migration. Wikipedia (англ.). 22 листопада 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  8. ↑ Appendix 6. web.archive.org. 8 жовтня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 2 грудня 2022.
  9. ↑ webarchive.nationalarchives.gov.uk (PDF) https://webarchive.nationalarchives.gov.uk/ukgwa/20120920001108/http://www.communities.gov.uk/documents/communities/pdf/1202966.pdf. Процитовано 2 грудня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  10. ↑ '100 known Algerian terrorists came to this country as asylum seekers'. www.telegraph.co.uk. Процитовано 2 грудня 2022.
  11. ↑ а б rds immigration and asylum. web.archive.org. 17 грудня 2008. Архів оригіналу за 17 грудня 2008. Процитовано 2 грудня 2022.
  12. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  13. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  14. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  15. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  16. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  17. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 26 березня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  18. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 26 березня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  19. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 26 березня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  20. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 24 березня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  21. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 22 листопада 2009. Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алжирці_у_Великій_Британії&oldid=37834406