Алексанич Олег Іванович
Оле́г Іва́нович Алекса́нич (нар. 29 травня 1993 — 29 серпня 2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Алексанич Олег Іванович | ||
---|---|---|
Сержант | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
29 травня 1993 Широківський район, Дніпропетровська область, Україна | |
Смерть |
29 серпня 2014 (21 рік) Старобешівський район, Донецька область, Україна | |
Поховання | Запоріжжя | |
Громадянство | Україна | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Рід військ | Танкові війська | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Короткий життєпис ред.
З початком захоплення Криму російськими військами пішов на контрактну службу. командир бойової машини — командир відділення, 17-та окрема танкова бригада.
Зник безвісти після обстрілу під час прориву з оточення під Іловайськом на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). 2 вересня тіло Олега разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до запорізького моргу.
Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі, визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову. Однак, на думку батьків, експертиза з ідентифікації не є вичерпною, тому вони не вважають, що загиблий — їх син.
Залишилися батьки та молодший брат Олександр, який також уклав контракт на військову службу та воював у зоні бойових дій.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений
- 27 серпня 2020 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України № 360/2020. Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
Джерела ред.
- Алексанич Олег Іванович [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.]