Аконій Катуллін Філоматій
Фабій Аконій Катуллін Філоматій (*Fabius Aconius Catullinus Philomathius, д/н — після 349) — політичний та військовий діяч часів пізньої Римської імперії.
| Фабій Аконій Катуллін Філоматій | |
|---|---|
| Народився |
невідомо Рим |
| Помер | не раніше 350 |
| Громадянство | Римська імперія |
| Діяльність | політик |
| Посада | консул |
| Термін | 349 рік |
| Попередник | Флавій Салія |
| Наступник | Флавій Нігрініан |
| Рід | Аконії |
| Батько | Аконій Катуллін |
| Діти | Аконія Флавія Пауліна |
Життєпис ред.
Походив з патриціанського роду Аконіїв. Син Аконія Катулліна, проконсула Африки у 317—318 роках. Про молоді роки замало відомостей. Спочатку обіймав посади намісника Галеції. У 338—339 роках обіймав посаду вікарія Африки. Вже тоді допомагав римській аристократії в захисті поганських богів перед імператором Костянтином II.
У 341 році призначається імператором Константом преторіанським префектом Італії, Африки та Іллірику. Очолив поганську частину римського сенату за збереження шанування давньоримських богів. У 342 році стає міським префектом Риму. На цій посаді разом з преторіанським префектом Плацидієм вплинув на імператора, який того ж року видав едикт, що наказував зберігати язичницькі храми «цілими і неушкодженими, бо деякі з цих храмів дали початок як ігор, так і видовищ цирковим, і публічним змагань, і не пристало зносити ті будівлі, з яких здавна влаштовуються свята для розваги римського народу». Були збережені поганські церемонії та шанування Юпітера Оптіма Величайшого.
У 344 році завершується його каденція на посаді міського префекту Риму. У 349 році стає консулом (разом з Ульпієм Ліменієм). Водночас отримує вищий сенаторський раг — ясновелиможного (vir inlustris). Подальша доля невідома.
Родина ред.
Джерела ред.
- The Pagan Reaction in the Late Fourth Century // Transactions and Proceedings of the American Philological Association. 1919. P. 122—134
- Jones, Arnold Hugh Martin, John Robert Martindale, John Morris, The Prosopography of the Later Roman Empire, volume 1, Cambridge University Press, 1992, ISBN 0521072336, pp. 187—188.
- Salzman, Michele Renee, The Making of a Christian Aristocracy, Harvard University Press, 2002, ISBN 0-674-01603-3, p. 118.