Азбестоцементний шифер

Будівельний матеріал

Азбестоцементний шифер (від нім. Schiefer - сланець) - покрівельний будівельний матеріал, що становить собою азбестоцементні листи плоскої і хвилястої форми.

Покрівля з хвилястого азбестоцементного шиферу
Вид даху, покритого хвилястим азбестоцементним шифером, після 30 років роботи без обслуговування
Плоский асбестоцементний шифер
Плоский асбестоцементний шифер (листи) товщиною 6 мм

Історія-шифру і ого винахідниківРедагувати

У ЄвропіРедагувати

Італійські вироби з азбесту були виставлені в 1878 р. на Всесвітній виставці в Парижі[1].

У 1901 році чеський інженер Людвіг Гатчек винайшов і запатентував технологію виробництва листів з портландцементу, хризотила і води. Суть його винаходу була в тому, що він зміг армувати цемент волокнами азбесту, видобуток якого в промислових масштабах почався в Канаді в 1870-і роки [2]. Були також відкриті великі запаси азбестової сировини в Родезії, Австралії та в Росії. Гатчек дав своєму матеріалу назву «етерніт» («вічний»)[3].

Винахід забезпечив дешевшу заміну покрівельного покриття з природних сланців і швидко набув популярності в Європі.

У 1902 році Людвіг Гатчек виконав велике замовлення Австрійської залізниці, випустивши покриття для дахів вокзалів і депо. При цьому виробництво шиферу було поставлено на промислову основу і був відкритий завод в м Фёклабрук [3].

У 1903 році матеріал зацікавив французів, які викупили право на його виготовлення.

У 1905 р. було відкрито перший азбестовий млин «Feutres et Amiantes d'Auvelais» в Бельгії, де почалося виробництво азбестового текстилю.

У 1906 році розробку хрізотилцемента почали в Італії.

У 1910 році був побудований ще один завод в Чехії.

Зростання виробництва приводило до поступового зниження ціни матеріалу і розширювало його доступність.

У 1930 роки у французькій Нормандії був розміщений азбестовий текстильний завод англійської спільного підприємства «Turner & Newal», який спеціалізувався на виробництві гальмівних колодок і з'єднань для автомобілів (він досі існує під назвою «Valeo») [1].

Розміри шиферуРедагувати

  • 5-хвильовий: довжина 1750 мм, ширина 980 мм, товщина 5,8 мм;
  • 6-хвильовий: довжина 1750 мм, ширина 1125 мм, товщина 6 мм, 7,5 мм;
  • 7-хвильовий: довжина 1750 мм, ширина 980 мм, товщина 5,2 мм, 5,8 мм;
  • 8- хвильовий: довжина 1750 мм, ширина 1130 мм, товщина 5,2 мм, 5,8 мм[4].

Переваги азбестоцементного шиферуРедагувати

  • Завдяки своїй твердості шифер зазвичай витримує вагу людини, на відміну від м'яких покрівельних матеріалів (наприклад, руберойду).
  • Малий нагрів у сонячну погоду. Інші матеріали, наприклад металочерепиця та профнастили, можуть нагріватися дуже сильно.
  • Довговічність, понад 30 років.
  • Негорючий (клас НГ).
  • Легко обробляється механічними інструментами.
  • Не кородує, на відміну від металевих покриттів.
  • Володіє хорошими електроізоляційними властивостями.
  • Малошумний, на відміну від металевої покрівлі, під час дощу і граду.
  • Дешевше більшості інших покрівельних матеріалів.
  • Шиферну покрівлю можна лагодити, замінюючи окремі вийшлі з ладу листи новими.

Недоліки-шиферуРедагувати

  • Наявність серед складових частин амфіболового азбесту, що є шкідливим для здоров'я людини. Зараз використовується тільки хризотиловий азбест, небезпека якого істотно менша.
  • Згодом покривається водоростями та мохом. Цей недолік в наш час усувається проникальними ґрунтівними складами, попутно посилюючи вологостійкість і, як наслідок, довговічність покрівлі.
  • Шифер важчий ніж багато інших покрівельних матеріалів. Установлення його на даху вручну вимагає фізичної сили (для довідки: маса восьмихвильового листа шиферу ТУ 5781-016-00281594-2007 1750×1130 за номінальної товщини 4,8 мм - 21,6 кг).
  • Відносно крихкий, вимагає обережного поводження під час транспортування й установлення.
  • Під час нагрівання у відкритому вогні розколюється на дрібні частини, може розкидати іскри горючих матеріалів, здатних за попадання на легкозаймисті поверхні викликати їх загоряння.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Старкова Бэла, Червенка Вацлав, "Foster Bohemia ООО" (1 червня 2005). Проблема асбеста - взгляд из Европы. Журнал "Недвижимость и инвестиции. Правовое регулирование". dpr.ru. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 24 лютого 2020. 
  2. История развития асбестоцементной промышленности. studwood.ru. Процитовано 24 лютого 2020. 
  3. а б Производство шифера в датах. История шифера в Европе и России. xn--e1afzos.xn--p1ai. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020. 
  4. Размеры шифера. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 21 березня 2021.