Адольф I Георг (князь Шаумбург-Ліппе)

князь Шаумбург-Ліппе

Адольф I Георг (нім. Adolf I Georg), (нар. 1 серпня 1817 — пом. 8 травня 1893) — князь Шаумбург-Ліппе у 1860—1893 роках. Син попереднього князя Шаумбург-Ліппе Георга Вільгельма та принцеси Іди цу Вальдек-Пірмонт. Генерал кінноти прусської армії. Учасник Першої війни за Шлезвіг та франко-прусської війни.

Адольф I Георг
нім. Adolf I Georg
Адольф I Георг
Адольф I Георг
Портрет Адольфа Георга пензля невідомого майстра, XIX сторіччя
2-й князь Шаумбург-Ліппе
Початок правління: 21 листопада 1860
Кінець правління: 8 травня 1893

Попередник: Георг Вільгельм
Наступник: Георг

Дата народження: 1 серпня 1817(1817-08-01)[1][2]
Місце народження: Бюккебург[1]
Дата смерті: 8 травня 1893(1893-05-08)[1][2] (75 років)
Місце смерті: Бюккебург[1]
Поховання St-Martini-Kirched
Дружина: Ерміна цу Вальдек-Пірмонт
Діти: Ерміна, Георг, Герман, Емма, Іда, Отто Генріх, Адольф, Емма
Династія: дім Ліппе
Батько: Георг Вільгельм
Мати: Іда цу Вальдек-Пірмонт
Нагороди:
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Лицар Великого хреста ордена Лазні

Провів низку важливих законів для внутрішнього розвитку князівства.

Біографія ред.

Народився 1 серпня 1817 року у Бюккебурзі. Став первістком в родині графа Шаумбург-Ліппе Георга Вільгельма та його дружини Іди цу Вальдек-Пірмонт, з'явившись на світ за рік після їхнього весілля. Згодом сімейство поповнилося молодшими дітьми: Матильдою, Адельгейдою, Ернстом, Ідою, Еммою, Вільгельмом, Германом та Єлизаветою.

Після домашньої освіти відвідував університети Лейпцига, Бонна, Женеви. Згодом, у компанії полковника Штольценберга, здійснив поїздки до Франції та Італії. Повернувшись, вступив до лав армії, приєднавшись до 1-го Вестфальского гусарского полку № 8, росквартированого у Дюссельдорфі.[3]

У віці 27 років узяв за дружину свою 17-річну кузину Ерміну цу Вальдек-Пірмонт. Весілля пройшло 25 жовтня 1844 в Арользені. У подружжя народилося восьмеро дітей:

  • Ерміна (1845—1930) — дружина герцога Максиміліана Вюртемберзького, дітей не мала;
  • Георг (1846—1911) — наступний князь Шаумбург-Ліппе у 1893—1911 роках, був одружений з Марією Анною Саксен-Альтенбурзькою, мав із нею дев'ятеро дітей;
  • Герман (1848—1918) — одружений не був, дітей не мав;
  • Емма Фредеріка (1850—1855) — прожила 5 років;
  • Іда Матильда (1852—1891) — дружина князя Ройсс-Ґряйца Генріха XXII, мала шестеро дітей;
  • Отто Генріх (1854—1935) — був одружений з Анною Луїзою фон Кьоппен, мав із нею трьох дітей;
  • Адольф (1859—1916) — генерал кінноти прусської армії, був одружений з Вікторією Прусською, дітей не мав;
  • Емма Єлизавета (1865—1868) — прожила 3 роки.

Наприкінці 1840-х років брав участь у Першій війні за Шлезвіг, очолював контингент князівства Шаумбург-Ліппе. У 1855 році став полковником, у 1858 — отримав чин генерал-майора.

У листопаді 1860 року став князем Шаумбург-Ліппе. У тому ж році отримав чин генерал-лейтенанта прусської армії.

Брав участь у князівському конгресі у Франкфурті у 1863 році, коли Пруссія відмовилась від усякої співпраці. Зростаюча напруженість призвела до війни між Австрією та Пруссією. Шаумбург-Ліппе, хоча й віддало голос за мобілізацію проти Пруссії, уклало з нею договір у червні 1866 року та приєдналось до Північнонімецької конфедерації.

Конституційні зміни князівства надалі регулювалися законом, прийнятим 17 листопада 1868 (з доповненням від 24 грудня 1869 року). На ньому ж ґрунтувалася діяльність ландтага Шаумбург-Ліппе. Було здійснене розділення державних та доменних домогосподарств, прийняті важливі закони щодо розвитку сільських громад та містобудування.[3]

Адольф Георг разом з двома старшими синами брав участь у франко-прусській війні. Був присутнім у Верховному штабі та штабі VII армійського корпусу, який брав участь в облозі Меца та Парижа. Також був присутнім на проголошенні Німецької імперії у Версалі.

У березні 1878 року був прийнятий закон про початкові школи, а у січні 1885 року — податковий закон, який дав князівству комерційний, земельний та будівельний податки.

Великі родинні активи давали змогу князівські родині багато займатися благодійністю. Адольф Георг, окрім цього, уважно слідкував за розвитком науки та мистецтва.[3]

Помер від хвороби нирок 8 травня 1893 року. Був похований у мавзолеї Штадтгагену.[4]

Нагороди ред.

 
Союзний талер 1865 року з профілем князя.

Королівство Пруссія ред.

Велике герцогство Баден ред.

Інші країни ред.

Генеалогія ред.

Фрідріх Ернст Ліппе-Альвердіссен
 
Єлизавета Філіпіна Фрізенхойзен
 
Вільгельм Гессен-Філіпстальський
 
 
Ульріка Елеонора Гессен-Філіпсталь-Бархвельдська
 
 
Карл Август
 
 
Крістіана Генрієтта Пфальц-Цвайбрюкенська
 
 
Август II
 
Крістіна Єлизавета Ангальт-Бернбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп II цу Шаумбург-Ліппе
 
 
 
 
 
 
Юліана Гессен-Філіпстальська
 
 
 
 
 
 
Георг I
 
 
 
 
 
 
Августа Шварцбург-Зондерсгаузенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг Вільгельм
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іда цу Вальдек-Пірмонт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Адольф Георг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки ред.

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #135537541 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. а б в Otto Zaretzky: Adolf Georg, Fürst zu Schaumburg-Lippe. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 55, Duncker & Humblot, Leipzig 1910, стор. 662 [1] [Архівовано 23 червня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. Мавзолей Штатгагену [2] [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література ред.

  • Gustav von Glasenapp: Militärische Biographien des Offizier-Corps der Preussischen Armee. Berlin 1868, стор. 80.[3] [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]
  • Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 6, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. [1938], DNB 367632810, стор. 391–392, Nr. 2016.

Посилання ред.