Відкрити головне меню

Адепт (повна назва АDЕПТ, або свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен.)  — роман, що написаний українськими письменниками Володимиром Єшкілєвим та Олегом Гуцуляком 1993 року та вперше опублікувався у журналі «Сучасність» (№1,2-95). Був перевиданий 1997 року видавництвом «Лілея-НВ», Книжковим клубом «Клуб сімейного дозвілля» 2008 року, видавництвом Фоліо 2012 року.

«Адепт
АDЕПТ, або свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен.»
Адепт. Обкладинка.jpg
Видання 1997 року
Автор Володимир Єшкілєв
Олег Гуцуляк
Країна Україна Україна
Мова українська
Видавництво журнал «Сучасність» (№1,2-95)[1]
Лілея-НВ[1]
Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»[2]
Фоліо[3]
Видано 1993[4], 1997, 2008[2], 2012[3]
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 240
ISBN 978-966-343-790-3 [2]
978-966-03-6003-7[3]

Роман «став помітним явищем постмодерністської течії в українській літературі 90-х років»[4]

Опис книгиРедагувати

Опис видання 2008 рокуРедагувати

«Тексти виринають із небуття зі шляхетною скромністю непоспішливих мандрівників Сущого...» Роман «Адепт» органічно поєднав у собі авантюрність та сюжетну насиченість історико-пригодницького жанру з філософською глибиною авторської концепції та елементами текстової гри, що властиві сучасній елітарній літературі.[2]

Опис видання 2012 рокуРедагувати

Роман В. Єшкілєва і О. Гуцуляка «Адепт» критики відносять до найвідоміших та найцікавіших творів української історичної романістики. Динамічний захоплюючий сюжет переносить читача у ІХ століття, знайомить із суворими воїнами слов’яно-варязької Русі часів Аскольда і Хельга, мудрецями таємничої Хазарії та святими відлюдниками із християнських монастирів Єгипту. Головний герой роману — молодий київський жрець Ратибор — стає учасником грандіозних битв давнини, які на тисячоліття визначили долю Великого Євразійського степу. Битв, де зійшлися у смертельному двобої південна зірка і північна свастика.[3]

РецензіяРедагувати

Останнім часом стало модно визначати жанри книжок, а скоріше придумувати нові. Тож не будемо оригінальними і спробуємо це зробити. У випадку «Адепту», жанр визначений авторами — «роман знаків». Спробуємо не погодитись. Це, скоріше, «апокрифічний літопис». Історичні події, географічні мапи, назви міст і стиль написання вказують саме на те, що це літопис. Апокрифічність йому додає те, що він не «канонізований» сучасною наукою про історію та релігійними вченнями, а дарма...[5]

ВиданняРедагувати

  • 1995 рік — у журналі «Сучасність».
  • 1997 рік — видавництво «Лілея-НВ».
  • 2008 рік — видавництво «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».
  • 2012 рік — видавництво «Фоліо».

ПриміткиРедагувати

  1. а б Володимир Єшкілєв на сайті «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля». — Процитовано 18 грудня 2012 (укр.)
  2. а б в г Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт на сайті «Книгоман». — Процитовано 18 грудня 2012
  3. а б в г Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт на сайті LiveLib. — Процитовано 18 грудня 2012 (укр.)
  4. а б Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт у Е-бібліотеці «Чтиво». — Процитовано 18 грудня 2012
  5. Андрій Пясецький. Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк «Адепт» – апокрифічний літопис Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. на сайті «Сумно?». — Процитовано 18 грудня 2012

ПосиланняРедагувати

  1. Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт у Е-бібліотеці «Чтиво». — Процитовано 18 грудня 2012
  2. Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. АDЕПТ, або свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен. Роман знаків (електронна версія) на сайті RuLit. — Процитовано 16 грудня 2012 (укр.)