Вікіпедія

Аделаїда Енн Проктер

англійська поетка, авторка пісень та філантропка
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Аделаїда Енн Проктер
ПсевдонімMary Berwick[1]
Народилася30 жовтня 1825(1825-10-30)[2][3][…]
Блумсбері, Сполучене Королівство
Померла2 лютого 1864(1864-02-02)[2][3][…] (38 років)
Лондон, Сполучене Королівство[5]
·туберкульоз[6]
ПохованняКенсал-Грін[5]
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Діяльністьпрозаїк, перекладач
Сфера роботипоезія[7] і оповідання[7]
Мова творіванглійська
Magnum opus«Народні оповідання»
Конфесіякатолицька церква
БатькоБрайан Проктерd[2][8][9]
МатиЕнн Бенсон-Проктерd[9]
CMNS: Аделаїда Енн Проктер у Вікісховищі

Аделаїда Енн Проктер (англ. Adelaide Anne Procter; 30 жовтня 1825 — 2 лютого 1864) — британська поетеса та меценатка.

Життєпис

ред.

Активно опікувалась проблемами безробітних жінок і безхатченків та брала участь у діяльності різноманітних феміністських груп і журналів. Аделаїда Енн Проктер ніколи не була одруженою, і це разом з деякими її віршами спровокувало появу чуток про те, що вона була лесбійкою. У неї було слабке здоров'я, і це, можливо, пов'язане з її доброчинною діяльністю. Померла Аделаїда Енн Проктер від туберкульозу у віці 38 років.

Літературна діяльність Проктер почалась, коли вона була ще підлітком; її вірші публікувались в основному у періодиці видаваній Чарльзом Діккенсом — «Домашнє читання» та «Круглий рік», а потім вийшла друком окрема книга. Мабуть, її доброчинність та прийняття католицизму дуже вплинули на тематику її поезій, адже надалі вона часто писала про безхатченків, бідність та повій.

Аделаїда Енн Проктер була улюбленою поетесою королеви Вікторії. Її поезія багаторазово перевидавалась в XIX столітті; Ковентрі Петмор назвав її найбільш популярним поетом свого часу після лорда Альфреда Теннісона. Вірші поетеси було покладено на музику, перероблено на гімни та опубліковано в США та Німеччині, а також в Англії. Проте до початку XX століття популярність її зменшилась, і лише невелика кількість сучасних критиків зважали на її творчість.

Бібліографія

ред.
  • Gregory, Gill. "Adelaide Procter's 'A Legend of Provence': The Struggle for a Place". In Victorian Women Poets: A Critical Reader. Ed. Angela Leighton. New Jersey: Blackwell Publishers, 1996. ISBN 0-631-19757-5.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  2. ↑ а б в Procter, Bryan Waller // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 22.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  5. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  6. ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  7. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ Проктер, Брайан Валлер // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXV. — С. 391.
  9. ↑ а б Kindred Britain
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Аделаїда_Енн_Проктер