Адамчук Валерій Васильович

Адамчук Валерій Васильович (нар. 2 січня 1954,) — доктор технічних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України, директор Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства».

Адамчук Валерій Васильович
Народився 2 січня 1954(1954-01-02) (66 років)
Зарічанка, Чемеровецький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність винахідник
Посада директор Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства»
Науковий ступінь доктор технічних наук

БіографіяРедагувати

Народився у селі Зарічанка Чемеровецького району на Хмельниччині в родині колгоспників. Змалку допомагаючи батькам на колгоспній фермі, кмітливий юнак розумів, що конче необхідно полегшувати та поліпшувати селянську працю шляхом механізації. Це обумовило життєвий вибір — факультет механізації сільського господарства Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (м. Київ).

Маючи хист та любов до науки, Валерій Адамчук був ще й завзятим спортсменом. Протягом усіх років навчання він очолював збірну академії з волейболу. Обдарованого студента запросили до Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства, де він з 1976 по 2007 рр. пройшов шлях від старшого інженера до заступника директора з наукової роботи. У 2007—2011 рр. обіймав посаду віце-президента — головного вченого секретаря Національної академії аграрних наук України. У червні 2011 р., В. В. Адамчука призначено директором Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства». Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук захистив у 1985 р., доктором технічних наук став у 2006 р. Він — автор та співавтор понад 500 наукових праць, у тому числі 6 книг, 25 брошур. Має понад 100 винаходів, захищених авторськими свідоцтвами та патентами.

За результатами досліджень та за безпосередньою його участю розроблено понад 20 найменувань технічних засобів, 19 з яких успішно пройшли державні приймальні випробування і рекомендовані до серійного виробництва. Ще у 1982 р. ЦК ЛКСМУ і Республіканська рада Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів присвоїли В. В. Адамчуку почесне звання «Найкращий молодий винахідник України». Він брав участь у роботі VII з'їзду Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів (1988 р.)

НагородиРедагувати

Особистий внесок Валерія Васильовича у розвиток вітчизняної техніки для аграрного виробництва відзначено Грамотою Мінпромполітики (2004), Почесною грамотою та нагрудним значком «Творець» Міністерства освіти і науки (2006, 2008), трудовою відзнакою «Знак Пошани» та знаком «Відмінник аграрної освіти та науки» ІІІ ступеня Міністерства аграрної політики України (2009), Почесною грамотою Президії Української академії аграрних наук (2000) та Почесною відзнакою Української академії аграрних наук (2008), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2009), йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (Указ Президента України № 35/2013 від 22 січня 2013 р.). Почесний професор Таврійського державного агротехнологічного університету, почесний доктор Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" та Інституту агроекології і природокористування.

Винаходи В. В. Адамчука відзначено дипломами «Найкращий винахід в галузі агропромислового комплексу»(2005, 2007, 2014). А створена під його керівництвом та за особистою участю машина МРД-5 на виставці «Агро–2008» одержала золоту медаль.

ВинаходиРедагувати

Розробки В. В. Адамчука за техніко-економічними показниками не поступаються найкращим зарубіжним зразкам, водночас ціна їх у 2–3 рази нижча від зарубіжних аналогів.

Валерій Васильович є головою експертної ради ВАК України з галузевого машинобудування, віце-президентом і членом Правління ВГО «Українська асоціація аграрних інженерів», входить до складу двох комісій Міністерства освіти і науки України, наглядової ради НАК «Украгролізинг» та п'яти редакційних колегій журналів та збірників наукових праць.

РодинаРедагувати

Надійним тилом, справжнім храмом взаєморозуміння, тепла та щирої любові для В. В. Адамчука є родина. Дружина Людмила Захарівна, випускниця агрохімічного факультету УСГА, працювала завідувачем лабораторії в Київській дослідній станції Інституту овочівництва і баштанництва УААН. Син Олег пішов шляхом батьків і нині працює завідувачем лабораторії в ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства».

Валерій Васильович вважає:

«Справжнім науковцем може бути людина, яка має власну точку зору. Природа відкриває свої таємниці тільки тим, хто платить за це наполегливою працею»

ДжерелаРедагувати

  • Нова ділова Україна. — К.:ПП "Видавничий дім «Глобус», 2007. -312 с.,
  • Національна академія аграрних наук України. — К.: Аграрна наука, 2010.-239 с.,
  • Національна академія аграрних наук України. Персональний склад(академіки, члени-кореспонденти, почесні та іноземні члени). !990-2011: біогр. довід./ Нац. акад. аграр. наук України; уклад.: В. А. Вергунов, Н. Б. Щебетюк, О. П. Анікіна та інш.; відп. за випуск В. А. Вергунов. — 2-ге вид. перероб. та доп. К.: Аграр. наука, 2012. -872 с.