Аграризм

Аграри́зм — політична доктрина низки селянських партій та рухів Центральної та Південно-Східної Європи 1900—30-х роках. Вчення аграризму наголошує на тому, що селянство зосереджує в собі головні позитивні цінності й якості суспільства, є осердям стабільності держави й зберігачем національної ідентичності і що вказані чесноти мають визначити його прихід до політичної влади. Виник як реакція на модернізаційні зміни в аграрних країнах Європи. Поширенню його ідей сприяли німецькі та французькі вчені А. Шефле (автор терміна), Г. Руланд, Ж. Мелін. Ідеологію аграризму прийняли: Польське сторонництво людове, Чеська аграрна партія, Болгарський землеробський народний союз та інші. Відомі ідеологи аграризму: А. Швегла, М. Годжа, О. Франкенбергер (Чехословаччина), А. Стамболійський (Болгарія), Я. Домбський (Польща). В Україні аграристські за змістом ідеї розробляв В.Липинський, який був ідеологом доктрин Української демократичної хліборобської партії (1917) та гетьманського руху в еміграції (1920–1930).

Польські прихильники аграризму – В. Вітос, М. Ратай, В. Кєрнік та ін., перебуваючи при владі в 2-й Речі Посполитій, проводили політику підтримки в Західній Україні польського селянства, надання йому земельних угідь на пільгових умовах, здійснення військового осадництва тощо..

Література

• Галушко К. Ю. Аграризм [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 31. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею та організацію українського монархізму. Відень, 1926
• Cesar J., Cerny B. O Ideologii ceskoslovenskeho agrarizmu. «Ceskoslovensky casopis historicky», 1959, N 2
• Materialy zrodlowe do historii polskiego ruchu ludowego. Warszawa, t. 1—2, 1966
• Матвеев Г. Ф. «Третий путь?» Идеология аграризма в Чехословакии и Польше в межвоенный период. М., 1992
• Липинський В. Студії, т. 1. К. — Філадельфія, 1994.