Партія Зелених (Австрія)
Партія Зелених (нім. Die Grünen — Die Grüne Alternative) — зелена [1] австрійська політична партія.
Австрійська партія зелених Die Grünen - Die Grüne Alternative | |
---|---|
Країна | Австрія |
Голова партії | Інгрід Феліпе |
Дата заснування | 1986 |
Штаб-квартира | Відень, Австрія |
Ідеологія | екологічна |
Молодіжна організація | Young Greensd |
Союзники та блоки | Європейська партія зелених |
Місць у Національраті | 26 / 183
|
Місць у Бундесраті | 4 / 61
|
Місць у Європарламенті | 3 / 19
|
Офіційний сайт | http://www.gruene.at |
Партія створена в 1986 під назвою Зелена альтернатива (Grüne Alternative) шляхом злиття досить консервативної партії Vereinte Grüne Österreichs (VGÖ, заснована в 1982) та прогресивнішої партії Alternative Liste Österreichs (ALÖ, заснована в 1983). В 1995 прийнята сучасна назва.
Партія входить до складу Європейської партії зелених і Глобальних зелених[en]
Початок австрійському руху «зелених» був покладений в 1978 в ході успішної кампанії протесту проти відкриття АЕС в Цвентендорфі, що планувався урядом Бруно Крайські. Сама Партія зелених зародилася в 1984 в ході кампанії протестів, що не допустила будівництво Дунайської ГЕС в Хайнбурзі.
На позачергових виборах в Національрат в 2002 Партія зелених здобула 9,47% голосів (17 місць).
28 вересня 2008 року в Австрії відбулися позачергові вибори в Національну раду. «Зелені» на чолі з Александром ван дер Белленом завоювали 10,4% голосів і 20 місць в парламенті, втративши зайняте на попередніх виборах третє місце. 10 липня 2009 вперше в історії країни членом парламенту став глухий депутат. У зв'язку із переходом одного з депутатів «зелених» в Європарламент, новим членом фракції стала Хелене Ярмер, чиї виступи перед депутатами будуть перекладатися з мови жестів за допомогою перекладача.[2]
Партія активно бореться за надання гомосексуальним парам права на вступ в шлюб.[3]
Партія виступає також за соціально-екологічні податкові реформи. Їх основні цілі згідно з статутом 2001 року:
«пряма демократія, відмова від насилля, екологія, солідарність, фемінізм і самовизначення».
Вибори до Національрату
ред.National Council
ред.Вибори | Голосів | % | Місць | +/– | Уряд |
---|---|---|---|---|---|
1983 | 159,616 | 3.4 (#4) | 0 / 183
|
0 | Позапарламентська |
1986 | 234,028 | 4.8 (#4) | 8 / 183
|
▲ 8 | Опозиція |
1990 | 225,084 | 4.8 (#4) | 10 / 183
|
▲ 2 | Опозиція |
1994 | 338,538 | 7.3 (#4) | 13 / 183
|
▲ 3 | Опозиція |
1995 | 233,208 | 4.8 (#5) | 9 / 183
|
▼ 4 | Опозиція |
1999 | 342,260 | 7.4 (#4) | 14 / 183
|
▲ 5 | Опозиція |
2002 | 464,980 | 9.5 (#4) | 17 / 183
|
▲ 3 | Опозиція |
2006 | 520,130 | 11.1 (#3) | 21 / 183
|
▲ 4 | Opposition |
2008 | 509,936 | 10.4 (#5) | 20 / 183
|
▼ 1 | Opposition |
2013 | 582,657 | 12.4 (#4) | 24 / 183
|
▲ 4 | Опозиція |
2017 | 192,638 | 3.8 (#6) | 0 / 183
|
▼ 24 | Позапарламентська |
2019 | 664,055 | 13.9 (#4) | 26 / 183
|
▲ 26 | ÖVP–GRÜNE |
Примітки
ред.- ↑ Nordsieck, Wolfram (2019). Austria. Parties and Elections in Europe.
- ↑ Erste gehörlose Abgeordnete angelobt [Архівовано 6 грудня 2008 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Homo-Ehe: Die Zeit drängt [Архівовано 6 грудня 2008 у Wayback Machine.](нім.)
Це незавершена стаття про політичні партії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |