Аврелієва дорога
Авреліева дорога (лат. Via Aurelia) — римська дорога, що проходила по середземноморському узбережжя Італії та стародавньої Галлії.
Аврелієва дорога | |
Країна |
![]() ![]() ![]() |
---|---|
Адміністративна одиниця |
Лаціо Тоскана Лігурія Прованс — Альпи — Лазурний Берег ![]() |
Статус спадщини |
пам'ятка історії класифікованаd[1] ![]() |
![]() ![]() |

Via Aurelia була спочатку запланована як дорога що зв'язуює Рим і Черветері однак пізніше продовжена до Корси (сьогодні частина Орбетелло). Вона починалась у Pons Aemilius, найстарішого кам'яного моста через Тибр. Після будівництва Авреліанової стіни вона покидала місто через Ворота святого Панкратія у західному напрямку.
Будівництво дороги почалося у 241 р. до н. е. з ініціативи римського консула Гая Аврелія Котти. Дорога проходила через Пізу (Pisæ) і закінчувалась у Луні (Luna). Після приєднання завойованих територій, дорога поступово добудовувалася. Так у 109 р. до н. е. будівництво дороги продовжив консул Марк Емілій Скавр — ця частина дороги отримала назву дорога Емілія Скавра. Вона проходила через Геную (Genua) і Вадо (Vada Sabatia). Після приєднання територій, що увійшли до складу римської провінції Приморські Альпи, імператор Октавіан Август знову відновив будівництво дороги. Цей відрізок отримав назву дороги Юлія Августа — він починався в П'яченці (Placentia) і доходив до Арля (Arelate) на Роні.
Посилання
ред.- ↑ а б base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.