Авреліева дорога (лат. Via Aurelia) — римська дорога, що проходила по середземноморському узбережжя Італії та стародавньої Галлії.

Аврелієва дорога
Зображення
Країна  Франція[1] і  Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиниця Лаціо
Тоскана
Лігурія
Прованс — Альпи — Лазурний Берег Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщини пам'ятка історії класифікованаd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Аврелієва дорога у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Авреліева дорога позначена жовтою фарбою

Via Aurelia була спочатку запланована як дорога що зв'язуює Рим і Черветері однак пізніше продовжена до Корси (сьогодні частина Орбетелло). Вона починалась у Pons Aemilius, найстарішого кам'яного моста через Тибр. Після будівництва Авреліанової стіни вона покидала місто через Ворота святого Панкратія у західному напрямку.

Будівництво дороги почалося у 241 р. до н. е. з ініціативи римського консула Гая Аврелія Котти. Дорога проходила через Пізу (Pisæ) і закінчувалась у Луні (Luna). Після приєднання завойованих територій, дорога поступово добудовувалася. Так у 109 р. до н. е. будівництво дороги продовжив консул Марк Емілій Скавр — ця частина дороги отримала назву дорога Емілія Скавра. Вона проходила через Геную (Genua) і Вадо (Vada Sabatia). Після приєднання територій, що увійшли до складу римської провінції Приморські Альпи, імператор Октавіан Август знову відновив будівництво дороги. Цей відрізок отримав назву дороги Юлія Августа — він починався в П'яченці (Placentia) і доходив до Арля (Arelate) на Роні.

Посилання

ред.
  1. а б base Mériméeministère de la Culture, 1978.