Абсолю́ція (лат. absolutio, «звільнення», «виправдання»)

  1. у юриспруденції постанова суду, за якою підсудний звільняється від покарання. Абсолюція як юридичний термін може позначати вирок судді, за яким відповідач у цивільних справах звільняється від пред'явлених до нього вимог, а обвинувачений по кримінальних — від звинувачення через брак доказів. У загальному праві абсолюція синонім виправдання «excuse», іноді також синонім амністії.
  2. у християнстві — надане Церквою відпущення гріхів, або відпущення покарання за гріхи[1]. У вузькому значенні — акт звільнення особи від гріха священиком під час таїнства покаяння[1]. Передбачає розкаяння, сповідь і намір не грішити.
Абсолюція

Примітки

ред.
  1. а б Hanna, Edward. Absolution [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.

Джерела

ред.
  • Hanna, Edward. Absolution [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
  • Словник іншомовних слів. За редакцією О. С. Мельничука. Головна редакція Української радянської енциклопедії. Київ — 1977.
  • Тышкевич С. Краткий латинско-русский богословский словарь / С. Тышкевич. — New York: Russian Center, Fordham University, 1954. — 130 с.
  • Бибик С. П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / С. П. Бибик, Г. М. Сюта ; за ред. С. Я. Єрмоленко. — Х. : Фоліо, 2006. — 623 с.
  • Webster M. Webster's New Dictionary of Synonyms / M. Webster. — U.S.A. Massachusetts: Springfield, 1984. — 942 p.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Абсолюція