Аболіціонізм у кримінології
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Аболіціонізм у кримінології — прагнення до повної відмови від інституту в'язниці, а в більш широкому сенсі — до скасування кримінального права.
Кримінологи-аболіціоністи дотримуються думки, згідно з якою держава не повинна визначати вид покарання та спосіб її виконання. Згідно з їхніми поглядами це завдання мають спільно вирішувати рідні та близькі злочинців чи жертви.
Цей напрямок виник у 1970-і роки. Відомі кримінологи-аболіціоністи: Нільс Крісті і Томас Матісен (Норвегія), Герман Б'янкі та Люк Хюльсман (Голландія)[1] .
Альтернативою кримінальному покаранню прихильники аболіціонізму пропонують ширше використання особливого механізму врегулювання конфліктних ситуацій. Багато хто з них дотримується думки, що держава не повинна визначати вид покарання та спосіб її виконання, а це завдання мають спільно вирішувати близьке оточення злочинця та його жертви[2] .
Помірними аболіціоністами висуваються пропозиції щодо використання практики короткострокового позбавлення волі на строк, що не перевищує чотирьох років для дорослих чоловіків і більше двох років для жінок та неповнолітніх, з метою уникнути ефекту «виключеності», незворотних змін психіки людини[3].
Аргументи на користь відмови від інституту в'язниці
ред.- Існує брак адвокатів, здатних захищати інтереси звинувчуваних у суді.
- Звинувачуваних у поширенні наркотиків у більшості випадків насправді переслідують на основі їхньої етнічної приналежності.
- Тюремне ув'язнення лягає важким соціально-економічним тягарем як у засудженого, і на суспільство.
- На думку Коаліції штату Массачусетс за скорочення шкоди пенітенціарна система порушує Загальну декларацію прав людини.
- Існують більш ефективні методи запобігання злочинам та компенсації шкоди, завданої жертвам злочину, ніж тюремне ув'язнення злочинця.
- Справедливість судового висновку залежить від фінансових можливостей звинувачуваного.
- В'язниці відчужують ув'язнених від сімей та друзів, а також руйнують важливі соціальні зв'язки.
- У США небілошкірих людей та представників робітничого класу піддають ув'язненню непропорційно частіше, ніж білих фінансово забезпечених людей.
- Тюремний вирок за злочин, скоєний на ґрунті бідності, згодом заважає засудженим забезпечити собі легальне працевлаштування, штовхаючи їх на нові злочини.
- Немає доказів того, що в'язниці зменшують схильність людей до насильства.
- У в'язницях немає реабілітації наркоманів.
Примітки
ред.- ↑ Есть ли будущее у пенитенциарного аболиционизма?. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 20 березня 2023.
- ↑ Идеи умеренного аболиционизма в современной зарубежной криминологии. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 20 березня 2023.
- ↑ КРИМИНОЛОГИЧЕСКАЯ КОНЦЕПЦИЯ АБОЛИЦИОНИЗМА: ОБЗОР НАПРАВЛЕНИЙ И ОСНОВНЫХ ИДЕЙ. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 20 березня 2023.
Джерела
ред.- Bagaric, Mirko; Hunter, Dan; Svilar, Jennifer (Spring 2021). Prison Abolition: From Naive Idealism to Technological Pragmatism. Journal of Criminal Law and Criminology. 111 (2): 351—407. JSTOR 48614943.
- Davis, Angela Y. (2003). Are prisons obsolete? (PDF). New York. ISBN 1-58322-581-1. OCLC 52832083.
- Davis, Angela Y.; Rodríguez, Dylan (2000). The Challenge of Prison Abolition: A Conversation. Social Justice. 27 (3): 212—218. JSTOR 29767244. ProQuest 231912167.
- Ferrari, Livio; Pavarini, Massimo, ред. (2018). No Prison. Capel Dewi, Aberystwyth, Wales: European Group Press. ISBN 978-1-911439-13-4.
- Herivel, Tara; Wright, Paul, ред. (2003). Prison Nation: The Warehousing of America's Poor. Psychology Press. ISBN 978-0-415-93538-8.
- McLeod, Allegra (2015). Prison Abolition and Grounded Justice. UCLA Law Review. 62 (5): 1156—1239. SSRN 2625217.
- Roberts, Dorothy (November 2019). The Supreme Court 2018 Term — Foreword: Abolition Constitutionalism (PDF). Harvard Law Review. 133 (1): 1—122.
- The Growth of Incarceration in the United States: Exploring Causes and Consequences. Washington, D.C.: National Academies Press. 24 квітня 2014. doi:10.17226/18613. ISBN 978-0-309-29801-8. S2CID 155470810.