Абдулхуссейн Гажир
Абдулхуссейн Гажир (перс. عبدالحسین هژیر; 4 червня 1902 — 5 листопада 1949) — іранський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр країни в другій половині 1948 року[1].
| Абдулхуссейн Гажир перс. عبدالحسین هژیر | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 13 червня — 9 листопада 1948 року | |||
| Попередник: | Ібрагім Гакімі | ||
| Наступник: | Мухаммед Саєд | ||
| Народження: |
1899 Тегеран, Іран | ||
| Смерть: |
5 листопада 1949 Тегеран, Іран | ||
| Країна: | Іран | ||
| Релігія: | іслам | ||
| Освіта: | University of Isfahand | ||
.svg)
Життєпис ред.
Народився в Тегерані, закінчив Дар ул-Фунун, після чого працював у посольстві Ірану в Радянському Союзі. В кабінеті Ахмада Кавама Гажир обіймав посаду міністра фінансів[2].
13 червня 1948 року Гажир очолив уряд. Одразу після свого призначення Абдулхуссейн зазнав критики аятоли Аболь-Касема Кашані, який назвав Гажира шпигуном Британської імперії. Аятола організував демонстрації проти нового прем'єра-міністра. Призначення Гажира на посаду було спричинено тим, що керівництво Ірану планувало укласти нову угоду, що регулювала б діяльність Англо-перської нафтової компанії. Парламент Ірану бажав отримувати більш високий відсоток прибутків від видобутку нафти в Ірані. Абдулхуссейн Гажир підготував таку угоду, але сам її не підписав, оскільки вийшов у відставку з посади через демонстрації, що продовжувались проти його уряду[3].
4 лютого 1949 року стався замах на шаха Мохаммеда Резу Пахлаві. Виконавець Фахр Арай кілька разів вистрелив у шаха, втім поранення виявились не смертельними[4]. Після тих подій почались репресії проти організаторів замаху, зокрема була заборонена Народна партія Ірану. Противники режиму Пахлаві не зупинились і 4 листопада 1949 року Хуссейн Емамі вдарив ножем Абдулхуссейна Гажира, коли той входив до мечеті в Тегерані. Наступного дня Гажир помер у лікарні від отриманих поранень[5].
Примітки ред.
- ↑ worldstatesmen.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 15 квітня 2018.
- ↑ Aschraf Pahlavi: Faces in the mirror. Prentice-Hall, 1980, стор. 79f
- ↑ Gholam Reza Afkhami: The life and time of the Shah. University of California Press, 2009, стор. 118
- ↑ Gholam Reza Afkhami: The life and time of the Shah. University of California Press, 2009, стор. 117
- ↑ Catherine & Jacques Legrand: The Shah of Iran. Creative Publishing International,1989, стор. 61