АЕС Сен-Лоран-дез-О або скорочено АЕС Сен-Лоран (фр. Centrale nucléaire de Saint-Laurent-des-Eaux) — діюча атомна електростанція в центральній частині Франції в регіоні Центр — Долина Луари.

АЕС Сен-Лоран
Країна  Франція
Адмінодиниця Сен-Лоран-Нуан
Місцезнаходження Франція
Сен-Лоран-Нуан, Луар і Шер, Центр — Долина Луари
Початок будівництва 1963
Початок експлуатації 1969
Організація EDF
Технічні параметри
Кількість енергоблоків 4
Тип реакторів PWR
Реакторів в експлуатації 2 x 956 MW
Генеруюча потужність 1,912 МВт
Інша інформація
Сайт edf.fr/centrale-nucleaire-saint-laurent-des-eaux
Мапа
CMNS: АЕС Сен-Лоран у Вікісховищі

АЕС розташована березі річки Луара на території комуни Сен-Лоран-Нуан в департаменті Луар і Шер за 30 км на південний захід від міста Орлеан. За 70 км на схід від станції знаходиться АЕС Дамп'єр.

АЕС має 2 зупинених енергоблоки із газоохолоджувальними реакторами UNGG (англ. Uranium Naturel Graphite Gaz) і 2 діючих блоки з легководними реакторами з водою під тиском (PWR) СР2 конструкції Framatome потужністю по 965 Мвт кожен, введених в експлуатацію в 1981 році. Для охолодження на АЕС використовується вода з річки Луара.

Два енергоблоки з реакторами UNGG були введені в експлуатацію в 1969 і 1971 роках, а зупинені — у квітні 1990 і червні 1992 року[1].

Аварії ред.

Аварія 1969 року ред.

Перший газоохолоджувальний уран-графітовий реактор типу UNGG на АЕС Сен-Лоран був запущений в експлуатацію 24 березня 1969 року. Через півроку його роботи трапився один з найсерйозніших інцидентів на атомних електростанціях Франції і світу. Вночі 17 жовтня 1969 року при виконанні перевантаження палива в результаті відмови обладнання і помилки оператора сталося часткове розплавлення активної зони ядерного реактора. В результаті були расплавлені 50 кг урану, 47 з яких згодом вдалося зібрати, в тому числі і вручну працівниками. Цей випадок був класифікований 4 ступенем за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що стало найсерйознішим інцидентом в історії французьких АЕС.

16 жовтня 1970 року, через рік після аварії на першому реакторі АЕС Сен-Лоран енергоблок був відновлений.

Аварія 1980 року ред.

13 березня 1980 року в реакторі другого енергоблоку А-2 різко підвищилася активність і сталося розплавлення активної зони. Розплавилося в загальній складності 20 кілограм урану. Ця аварій на АЕС Сен-Лоран також була класифікована 4 ступенем за міжнародною шкалою ядерних подій (INES). Причиною розплавлення ТВЕЛів (паливних елементів) на цей раз не стала людська помилка, а пошкодження самих елементів, що призвело до розплавлення двох з них. Для усунення аварії персоналу станції довелося піти на скидання в атмосферу радіоактивного йоду в період з 22 по 26 березня 1980 року.

Після аварії 1980 року протягом 29 місяців велися роботи по очищенню другого реактора від розплавленого урану. Роботи з усунення наслідків інцидентів проводили понад півтисячі фахівців. Було висловлено припущення про витік крім радіоактивного йоду в атмосферу ще і плутонію в річку Луару.

Другий реактор був знову запущений в 1983 році і пропрацював аж до його закриття у 1992[2].

Інформація по енергоблоках ред.

Енергоблок Тип реакторів Потужність Початок

будівництва

Физпуск Підключення до мережі Введення в експлуатацію Закриття
Чиста Брутто
Сен-Лоран-А-1[3] GCR, UNGG 390 МВт 500 МВт 01.10.1963 07.01.1969 14.03.1969 01.06.1969 18.04.1990
Сен-Лоран-А-2[4] GCR, UNGG 465 МВт 530 МВт 01.01.1966 04.07.1971 09.08.1971 01.11.1971 27.05.1992
Сен-Лоран-В-1[5] PWR, CP2 915 МВт 956 МВт 01.05.1976 04.01.1981 21.01.1981 01.08.1983
Сен-Лоран-В-2[6] PWR, CP2 915 МВт 956 МВт 01.07.1976 12.05.1981 01.06.1981 01.08.1983

Примітки ред.

  1. АЭС Сен-Лоран на сайте seogan.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 1 травня 2017.
  2. АЭС Сен-Лоран на сайте Мир АЭС. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  3. ST. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  4. ST. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  5. ST. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  6. ST. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 1 травня 2017.