Ішкулов Еміль Шамільович
Емі́ль Шамі́льович Ішку́лов (нар. 6 червня 1987) — полковник Збройних сил України, командир 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (з 2022). Повний лицар ордена Богдана Хмельницького.
| Ішкулов Еміль Шамільович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження |
6 червня 1987 (36 років) Орджонікідзеабад | |||||
| Громадянство |
 Україна | |||||
| Національність | Татарин | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність |
Україна | |||||
| Вид ЗС |
 Десантні війська | |||||
| Формування | ||||||
| Війни / битви | ||||||
| Командування | ||||||
| ||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
З життєпису ред.
Народився у Таджикистані, у п'ятирічному віці разом з батьками перебрався до міста Скадовськ на Херсонщині. За національністю — татарин.[1]
2009 року закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка», спеціальність «бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів».[джерело?]
Російсько-українська війна ред.
На початок 2014 року був командиром розвідувального взводу у 25-й повітрянодесантній бригаді. Його підрозділ направили на охорону Мелітопольського аеродрому.[1]
14 березня 2014 року у складі підрозділу на техніці здійснив 480-кілометровий марш. З 28 березня 2014 року брав участь в охороні та обороні державного кордону України поблизу Амвросіївки.[джерело?]
З 1 червня 2014-го особовий склад розвідувального взводу під керівництвом Ішкулова знищили понад 15 укріплених вогневих позицій противника та нанесли вагомих втрат збройним формуванням противника в особовому складі і техніці.[джерело?]
Брав активну участь в утриманні кургану Савур-Могила. З особовим складом розвідувального взводу виявив та знешкодив ворожу вогневу позицію у місті Шахтарськ, чим забезпечив просування основних сил бригади до необхідного рубежу.[джерело?]
Російське вторгнення 2022 року ред.
Російське вторгнення 2022 року зустрів у Авдіївці. Місто передали новосформованій 110-й механізованій бригаді, псля чого Еміля направили на Запорізький напрямок, де він прийняв під командування 5-ту батальйонно-тактичну групу 81-ї бригади.[1]
Наприкінці 2022 року був призначений командиром 80-ї десантно-штурмової бригади.[1]
Нагороди ред.
- Орден Богдана Хмельницького I ступеня (30 грудня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[2];
- Орден Богдана Хмельницького II ступеня (17 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3];
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4];
- Орден «За мужність» III ступеня[5]
- Медаль «За військову службу Україні» (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України[6]
Примітки ред.
- ↑ а б в г Оборона Бахмута, брак людей, приклад чеченців і перевага росіян в FPV-дронах. Інтерв’ю комбрига 80-тки Еміля Ішкулова. Українська правда (укр.). Процитовано 9 березня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 30 грудня 2023 року № 864/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 17 листопада 2022 року № 779/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України №651/2014 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
- ↑ Указ Президента України №614/2019 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ Указ Президента України №915/2014 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 5 лютого 2016.