Ітурея

стаття-список у проекті Вікімедіа

Ітуре́я (грец. Ἰτουραία, лат. Ituraea) — історична область на півдні сучасного Лівану на північний схід від Галілеї.

Короткий описРедагувати

Згадана в Біблії, як територія якою правив син Ірода Філіп (Лк 3:1). Згадки про Ітурею є також у Талмуді. Свідчення про історію Ітуреї можна знайти у працях Страбона, Тацита, Плінія Старшого, Йосипа Флавія, Євсевія Кесарійського та інших давніх авторів.

У давнину Ітурею населяли кочові арабські або арамейські племена. Вони були підкорені юдейським царем Александром Яннаєм та навернені в юдаїзм.

Локалізація Ітуреї в районі Ліванського хребта підтверджена написами 6 року нової ери[1], в яких Квіріній Емілій Секунд доповідає про те, що його було послано Квірінієм у похід проти ітурейців, що мешкають в Ліванських горах. 38 року римський імператор Калігула подарував Ітурею якомусь Согемусу, якого Діон Кассій[2] і Тацит[3] називають «царем ітурейців.» Після смерті Согемуса в 49 році, за свідченням Тацита, його царство було приєднане до римської провінції Сирія. Відтоді серед ітурейців набирали солдатів для допоміжних військ римської армії. Збереглися епіграфічні свідчення про перебування ітурейського крила та ітурейської когорти в Германії[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Ephemeris Epigraphica, 1881, pp. 537–542.
  2. LIX, 12.
  3. Annales, XII, 23.
  4. Ephemeris Epigraphica, 1884, p. 194: «Ala I. Augusta Ituræorum» et «Cohors I. Augusta Ituræorum».

ЛітератураРедагувати

  • Dion Cassius, Roman history, books 71-80, édition d'Earnest Cary, Londres (Loeb Classical Library, Harvard University Press) 2001
  • E. A. Myers, The Ituraeans and the Roman Near East, Cambridge University Press 2010 ISBN 978-0-521-51887-1.
  • Maurice Sartre, L'Orient Romain, Seuil, 1991.
  • Berndt Schaller: Ituraea. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 2, Stuttgart 1967, Sp. 1492.