Італо-іспанська колода

Італо-іспанська колода — варіант 40-карткової колоди, що використовується для традиційних картівних ігор. Сьогодні вона поширена в Італії, Іспанії, Португалії та країнах Латинської Америки.

Історія

Перші гральні карти з'явилися на території сучасного Китаю^[1], надалі карти поширилися Близьким Сходом, а потім проникли й на всю територію Мамелюцького Єгипту. Саме арабська культура в XIV столітті принесла карти на Піренейський півострів. Їхня назва — naipes — походить від араб. nā'ib‎, як називали карти в Мамелюцькому султанаті. Масті схожі на колоди північної Італії та на італійські карти таро.^[2] Ця колода використовується в окультизмі й гаданні в багатьох країнах Латинської Америки, але разом із цим також активно в картівних іграх.

Склад

Відмінною особливістю колоди є використання нестандартних символів мастей:

	Мечі (піки)		Кубки (чирви)
	Палиці (трефи)		Монети (бубни)

Колода має 48 карт. Існує 9 значень числових карт (від 1 до 9) і 3 старші карти (10—12). Зазвичай колода продається із двома comodines (джокерами), і загальна чисельність карт сягає 50. Три старші карти, які відповідають французьким валету, дамі й королю та мають ідентичні значення, називаються sota (малюнок на ній зображує пажа чи зброяра), caballo («кінь», тобто лицар) и rey (король). Також існують малі колоди з 40 карт, у яких відсутні вісімки, дев'ятки та джокери. У старих гральних колодах траплялися старші карти під назою reina (королева), що за значенням була вищою за caballo. У цих колодах нема ні чисел, ні навіть літер на старших картах.

Масть іспанських карт можна визначити й за рамкою, яка оточує зображення на карті: якщо вона переривчаста («la pinta») один раз — це келихи, двічі — мечі, тричі — палиці, а зовсім непереривчаста — монети (зараз іноді масті позначаються смужками (las rayas): 1 смужка — oros, 2 — copas, 3 — espadas, 4 — bastos). Це позначення одержало прізвисько «la pinta», що посилається на вислів: le conocí por la pinta («Я знав його за його розміткою»). La pinta вперше з'явилася в середині XVII століття.

Також можливо натрапити на французьку колоду з 52 карт із іспанськими картинками.

Іспанська колода з 48 карт.

Примітки

↑ Playing card. David Parlett. 17 грудня 2018. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
↑ Dummett, Michael. The Game of Tarot. — London : Duckworth, 1980. — С. 10—32.

Література

Jürgen Göring. Stich um Stich. — Berlin : Verlag Neues Leben, 1977. — С. 19.

[1] Playing card. David Parlett. 17 грудня 2018. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 27 грудня 2020.

[2] Dummett, Michael. The Game of Tarot. — London : Duckworth, 1980. — С. 10—32.

[1]

[2]