Істори́чна ма́па (історична карта) — образно-знакове зображення суспільних явищ, що відбувалися на певній території у певний момент часу чи часовий проміжок у минулому. На історичних мапах умовними знаками показано (крім картографічної основи) явища, процеси, події, суб'єкти історичного процесу, їх розташування, характеристика стану, зв'язки тощо.[1].

Атлас Каталан (Портолан) 1375
Typus Generalis Ukrainae sive Palatinatuum Podoliae, Kioviensis et Braczlaviensis terras nova delineatione exhibens 1681 B Lukashyk

Існують вужчі розуміння історичної мапи: 1) мапа, на якій зображено історичні події, «історичні явища», 2) старовинна карта (мапа).

Історичні мапи з певною метою упорядковують в історичні атласи (атласи історії). Навчальні історичні атласи широко застосовуються в системі освіти України і в усьому світі.[2]

Історичні карти створюються на географічній основі і є математично визначеним, зменшеним, узагальненим образно-знаковим зображенням історичних подій, явищ, процесів чи періодів. Зображення демонструються на площині у певному масштабі з урахуванням просторового розташування об’єктів. Карти в умовній формі показують розміщення, стан, сполучення і зв’язки історичних подій і явищ, що відбираються і характеризуються відповідно до призначення даної карти [3].

Категорії історичних карт за тематикоюРедагувати

  • галузеві - карти вузької тематики;
  • загальні - карти, що дають повну характеристику образу;
  • аналітичні - карти, які розкривають певний аспект або властивості образів (процесів) у відриві від цілісності, без відображення зв’язків та взаємозв’язків з іншими аспектами цих образів;
  • синтетичні карти дають цілісну характеристику образам (процесам), при утворенні яких виділяються складові конкретного образу та існуючі між ними зв’язки;
  • комплексні - карти, які рівнозначно показують кілька видів образів чи кілька взаємопов’язаних образів, або окремо при застосуванні індивідуальних показників [4] [5].

Критерії поділу історичних картРедагувати

  • за охопленою територією (світові, материкові, карти держав);
  • за змістом (оглядові, узагальнюючі і тематичні/проблемні);
  • за масштабом (велико-, середньо- і дрібномасштабні). [6]
  • з навчання історії виділяють карти: розвиваючі (утворюють певний історичний образ динамічним способом, оглядові – вказують події, явища у межах певного історичного моменту), узагальнюючі (відбивають всі основні події і явища у межах визначеного у назві місця і періоду), проблемні (присвячені тільки одному питанню політичного, господарського або суспільного типу) [7].

Елементи та умовні позначки історичних картРедагувати

  • картографічне зображення: географічна основа (сукупність географічних елементів) і тематичний зміст;
  • легенда карти (система умовних позначок і пояснень до них);
  • допоміжне оснащення і додаткові дані. [8]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтень 2014. Процитовано 25 травень 2012. 
  2. Атлас. https://glam.uni.wroc.pl/index.php?s=OZK_2556_2691_IV_B_21700&view=single&p=144&browser=seadragon. 
  3. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі... - С.176
  4. Mizgalski J. Mapa historyczna. – Częstochowa: Wyższa szkola pedagogiczna, 2003. – 240 s.
  5. [1] Історична карта: матеріали до курсу «Історична географія»... С. 183
  6. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. – К.: Ґенеза, 2005. – 330 с
  7. [2] Історична карта: матеріали до курсу «Історична географія»... С. 184
  8. Історична карта: матеріали до курсу «Історична географія»... — С. 184-185.

ДжерелаРедагувати