Іоанн Х (патріарх Антіохійський)

патріарх Антіохійський

Патріарх Антіохійський Іоанн X (араб. يوحنا العاشر يازجي‎, в миру Юхан аль-Язіджі; 1955, Латакія, Сирія) — єпископ Антіохійської православної церкви; з 17 грудня 2012 року — патріарх Антіохійський і всього Сходу. Автор численних книг і статей з богослов'я та літургіки.

Іоанн X
араб. يوحنا العاشر يازجي
Patriarch John X of Antioch 2.jpg
158-й Патріарх Великого Божого града Антіохії, Сирії, Аравії, Кілікії, Іверії, Месопотамії і всього Сходу
Обрання: 17 грудня 2012
Інтронізація: 24 січня 1995
Церква: Антіохійська православна церква
Попередник: Ігнатій IV
 
Альма-матер: Баламандська духовна семінарія, Університет Аристотеля
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Юхан аль-Язіджі
Народження: 1955(1955)
Латакія, Сирія

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня

CMNS: Іоанн Х у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився в Сирії в 1955 році. Закінчив Баламандську духовну семінарію в 1978 році зі спеціалізацією з літургіки.

У 1979 році митрополитом Лаодикійського Іоанном (Мансуром) був висвячений у сан диякона.

У 1981 році отримав диплом з візантійської музики Фессалунської консерваторії візантійської музики.

У 1983 році закінчив богословський факультет Університету Аристотеля.

У 1983 році митрополитом Лаодикійського Іоанном (Мансуром) рукоположений в сан священика.

Єпископ і митрополитРедагувати

24 січня 1995 року був рукоположений у вікарного єпископа Аль-Хоснского (Пиргського). Зайнявши кафедру владика Іоан першою справою приступився до відродження патріаршого Георгіївського монастиря в Аль-Хумайре, настоятелем якого він служив у 1995—2002 роках. Йому вдалося зробити з неї центр духовного й суспільного життя «долини Християн».

У 1981—2008 роках перебував викладачем літургіки в Баламандской семінарії. У 1989—1992, а потім знову в 2001—2005 роках був ректором Баламандской семінарії. Під час другого ректорства також був настоятелем в Баламандскому Богородицькому монастирі.

У 1983—2008 роках також був духівником Блеманського Богородицького жіночого монастиря в Латакії, Сирія.

17 червня 2008 був обраний митрополитом Західним та Центрально-Європейським. Його настоловання було здійснене Патріархом Антіохійським Ігнатієм IV в Стефановському соборі Парижу 20 і 21 вересня того ж року в присутності сонму православних архієреїв.

19 серпня 2010 його титул було змінено на митрополита Європейського[2].

 
З Президентом Росії Володимиром Путіним і Президентом Сирії Башаром Асадом. Дамаск, 7 січня 2020 року

Патріарх АнтиохійськийРедагувати

17 грудня 2012, через дванадцять днів після смерті попереднього патріарха, митрополит Іоанн був обраний новим патріархом Антіохійським й усього Сходу[3]. Вибори відбулися в Лівані в Баламандському монастирі Успіння Пресвятої Богородиці; в голосуванні взяли участь 18 архієреїв.

Інтронізація відбулася 10 лютого 2013 року в храмі Чесного Хреста Господнього в Дамаску[4].

5 серпня 2020 року на території його Патріархату сталась техногенна катастрофа — вибухи в порту Бейрута. Співчуття Висловили Олександрійський, Вселенський[5], Московський та інші патріархи, а також Митрополит Епіфаній.

20 жовтня 2020 року голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату митрополит Волоколамський Іларіон зустрівся у Дамаску із патріархом Іоаном Х.[6]

2 березня 2021 року зустрівся із російським послом у Лівані Рудаковим Олександром.

18 травня 2021 року Антіохійський патріарх Іоан Х прийняв самозваного «президента» сепаратистів незаконно окупованої росіянами Абхазії (канонічна і законна територія держави і Церкви Грузії) Аслана Бжанія і визнав його чинним президентом незалежної держави.[7]

25 травня 2021 року зустрівся із лідером Антимайдану Дмитром Сабліним.

ПраціРедагувати

  • «The Meaning of the Church From a Middle Eastern point of view», The Institute for Orthodox Studies, Cambridge, 2002.
  • «The Hymnographic Contribution of the Antiochian Orthodox Church to the Byzantine Liturgical System During the Sixth and Seventh Centuries».
  • «The Service of Baptism: A Historic, Theological and Liturgical Study», Thessalonica, 1983 (докторська дисертація).
  • «Principles of Byzantine Music», Balamand, 1990; 2-е изд., 2001.
  • "The Life of St. Nectarios the Wonderworker ", Lattakya, 1990.
  • «Priesthood & Marriage of Priests», Lattakya, 1992.
  • «Baptism as a Sacrament of Initiation into the life in Christ», Lattakya, 1992.
  • "Annals of St. John of Damascus Institute of Theology ": " Liturgical Sources «, 1993;» Church Praises «, 1994;» Divine Worship «, 1995;» Liturgical Forms ", 1996.
  • «The Liturgikon», St. George Al-Humayrah Patriarchal Monastery, 2001.
  • «The Presanctified Service», St. George Al-Humayrah Patriarchal Monastery, 2001.
  • «Introduction to the Liturgical Families and Rites», St. John of Damascus Institute of Theology, 2003 (арабською і англійською).
  • «The Prayers before and after Holy Communion», St. George Al-Humayrah Patriarchal Monastery, 2003.
  • «The Mystery of Repentance», a lecture delivered at Holy Spirit University-Kaslik in the year 2000 during a conference about Eastern Liturgical Life.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. https://pantheon.world/profile/person/John_X_of_Antioch
  2. Обрано нового Антіохійського Патріарха. РІСУ - Релігійно-інформаційна служба України. 2012-12-18. Архів оригіналу за 2013-08-26. Процитовано 2013-03-20. 
  3. New Orthodox patriarch elected (англ.)
  4. У Бейруті відбулися урочистості з нагоди інтронізації Антіохійського Патріарха Іоанна X. 2013-02-18. Архів оригіналу за 2013-08-26. Процитовано 2013-02-13. 
  5. Message of support from the Ecumenical Patriarchate to the Patriarchate of Antioch and the people of Lebanon. Orthodox Times (en-US). 2020-08-07. Процитовано 2020-08-07. 
  6. Состоялась встреча Блаженнейшего Патриарха Антиохийского Иоанна с председателем Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (ru). Процитовано 2020-10-23. 
  7. Антіохійський патріарх визнав «президента» окупованої Росією Абхазії. Духовний Фронт України (uk). 2021-05-19. Процитовано 2021-05-27. 
  8. Указ Президента України від 27 липня 2013 року № 395/2013 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»

ПосиланняРедагувати